Skip to main content

Депортацій з Німеччини поменшало – попри усі гучні заяви

Депортаційний рейс до Афганістану. Фото - Bundesministerium des Innern.
Депортаційний рейс до Афганістану. Фото - Bundesministerium des Innern.

Окремі пункти у коаліційній угоді керівних партій, постійні дискусії про депортації злочинців та так звана Дублінська угода – але цифри свідчать про інше. Масштабна програма петратріації, про яку так гучно заявляла німецька влада, виявилася нежиттєздатною. 

У першому півріччі 2026 року до країн походження депортували 9 663 іноземців, які зобов’язані були залишити Німеччину – проти 11 807 випадків за аналогічний період минулого року. А це на 18% менше. Такі дані Федерального міністерства внутрішніх справ отримало у своє розпорядження видання Welt am Sontag. 

У коаліції знаходять пояснення, у федеральних землях висловлюють невдоволення 

Утім, речник CDU з питань внутрішньої політики Александер Тром заявляє: причина цього – у новій успішній міграційній політиці. Маючи на увазі посилення перевірок на кордонах Німеччини та апелюючи до значного зменшення заяв про надання притулку. За словами Трома, кількість випадків за Дублінською угодою також стало менше, а саме вони становлять значну частину статистики депортацій. 

Крім того, у МВС відзначають зростання кількості добровільних виїздів. Так, за перше півріччя цього року 9 276 осіб покинули країну в рамках відповідних програм підтримки – минулоріч таких іноземців було 7 363.

Наприкінці 2025 року в Німеччині досі проживало 232 067 осіб, які повинні були покинути країну. Депортації залежать від федеральної поліції, яка організовує відповідні рейси, федерального уряду, який узгоджує повернення із країнами походження, проте основна частина покладена саме на землі – і ті швидкістю процесів вкрай незадоволені. 

Так, міністри внутрішніх справ земель очікують, що уряд краще виконуватиме свою роботу та налагоджуватиме комунікацію із країнами походження, аби ті забирали своїх громадян. Але насправді і вони не завжди виконують свою роботу. Наприклад, у Нижній Саксонії у першому півріччі 2026 року провалилося близько 66% усіх запланованих депортацій. Тих, кого мали депортувати, просто не знайшли або вони “губили” документи чи чинили опір. Натомість у Гессені вдалося здійснити майже 64% депортацій. 

Фото – Bundesministerium des Innern
Фото – Bundesministerium des Innern

По швах тріщать навіть депортації за Дублінської угодою. Так, Італія відмовляється прийняти назад хоча б перших трьох мігрантів, яких планували передати 19 серпня. За заявою італійського уряду, зокрема тому що багатьох біженців доставляють до країни лодками німецьких неурядових організацій. 

Одна з цих трьох – 22-річна сомалійка, яка прибула до Італії, але пізніше поїхала до своїх родичів у Німеччині. Навесні вона подала прохання про захист, отримала відмову та рішення про депортацію – але Італія відмовляється її приймати: мовляв, цей випадок не підпадає під нове регулювання.

Але навіть за умови загальної згоди сторін депортації чомусь не виконують. Наприклад, у 2025 році Німеччина надіслала країнам-партнеркам близько 35,9 тис. запитів щодо повернення біженців за Дублінською угодою. Близько 23,9 тис. запитів отримали схвальну відповідь – але фактично лише близько 5,37 тис. біженців повернули до країн, які їх прийняли першими. 

Співпраця з “Талібаном” та перегляд статусу сирійців 

Найбільш суперечлива сторінка в сучасній німецькій дипломатії – це угода з “Талібаном”. Німецький уряд вперше оголосив про домовленість із афганським минулого жовтня. Тоді таліби отримали контроль над дипломатичними місіями в Берліні та Бонні в обмін на дозвіл повертати афганських мігрантів додому.

На початку літа, за даними Politico, цю угоду поглибили. Більшій кількості представників “Талібану” дозволили працювати в Німеччині в обмін на додаткові депортаційні рейси – до трьох на місяць. Водночас Берлін розширив перелік: тепер під депортації підпадають не лише афганці, засуджені за злочини, а й загалом чоловіки без законних підстав для перебування в країні. 

Фото –  Jens Oellermann/Bundesministerium des Innern
Фото – Jens Oellermann/Bundesministerium des Innern

Але повернемося до цифр. У квітні федеральний міністр внутрішніх справ Олександр Добріндт вже розповідав про “майже щотижневі” депортації злочинців до Кабула. Насправді за весь цей час до Афганістану депортували 96 осіб. 

Афганці – третя за чисельністю група біженців у Німеччині, перша – українці, друга – сирійці. У грудні 2025-го ФРН вперше за 14 років депортувала громадянина Сирії. За перші пів року 2026-го таких депортацій було… три.

Водночас Сирію більше не вважають країною у стані війні, а отже і ставлення до сирійських громадян у Німеччині змінилося. Федеральне відомство у справах міграції та біженців нині активно переглядає їхній статус. У першому півріччі поточного року 23,2% з 8 320 перевірок завершилися відкликанням або скасуванням статусу захисту, повідомляє dpa. Для порівняння: у 2025 році після таких перевірок статус захисту втратили лише 3,7% сирійських громадян.  

Утім, це не означає депортацію – принаймні швидку. Навіть якщо сирієць не може отримати інший дозвіл на проживання – наприклад, на підставі роботи, навчання чи натуралізації – для його повернення потрібна співпраця перехідного уряду в Дамаску. І тут час ще раз нагадати цифру: три депортації за пів року. 

Читайте Амаль німецькою

Віддаєте перевагу німецькій мові? Перегляньте контент та оновлення Амаль німецькою мовою

Перейти на німецьку мову