Українки з міста Мюнстер (Північний Рейн – Вестфалія) вишили хрестиком майже чотириметровий “Рушник Незламності”. Його зареєстрували у “Книзі світових рекордів” як найбільший вишитий хрестиком український рушник в Німеччині. Проєкт “Стібки перемоги” започаткувала львів’янка Галина Калинюк, яка після початку повномасштабної війни опинилася у ФРН із двома дітьми.
У неї з’явилася ідея створити рушник з нагоди 35 річниці відновлення Незалежності України. Рушник мав стати символом підтримки України та водночас об’єднати українок, які через війну опинилися за кордоном. Тому і довжину вишитої частини обрали символічну – 3,5 м (вийшло 3,6 м), а висота рушника становить 1,3 м.
На полотні зображений український прапор, складений із ромбів із різними орнаментами. За задумом учасниць, кожен стібок мав символічне значення – у нього вони вкладали свої молитви, переживання та мрії про мир.
“Я дуже люблю вишивати. Мені затишно на серці, коли беру голку до рук. Саме під час вишивки Рушника Незламності я постійно думала про своїх рідних, про наших захисників і захисниць, хотілось вишити щасливу долю для України. Може, це і пафосно звучить, але ті жахливі втрати, які пережив майже кожен українець – також моя сім’я – в час російської війни, просто розривають серце”, – розповіла Amal News ініціаторка проєкту Галина Калинюк.
Рушник вишивали не в одному місці. Полотно передавали від однієї учасниці до іншої, а частину роботи жінки виконували разом. Найчастіше вони вишивали вдома – іноді вночі, коли спали діти, іноді – разом із ними. До проєкту долучилися 21 вишивальниця: наймолодшій учасниці було дев’ять років, а найстаршій – 66. Вишивання стало для них способом відчути зв’язок із домом, відчути себе серед своїх.
Учасниці проєкту мають різні особисті історії, пов’язані з війною. У багатьох рідні залишилися в Україні, є жінки, чиї чоловіки воюють, а також ті, хто втратив близьких через війну. Деякі учасниці востаннє брали голку до рук ще у школі, але захотіли долучитися до спільної справи.
Спочатку авторка ідеї не планувала встановлювати рекорд. “Просто наш Рушник вийшов таким надзвичайним, що це треба було зафіксувати. І я знаю, скільки зусиль, тепла, старання дівчата в нього вклали. Він просто по вінця наповнений вірою та любов’ю. Ну хіба це не справжній оберіг?“, – розповіла Галина Калинюк.
Для створення виробу організатори заздалегідь отримали дозвіл на публічне використання схеми вишивки у британського бренду Vivsters. Ініціативу також підтримала голова Спілки української мови та культури в Мюнстері Марія Шарко. Готовий вибір буде зберігатися в організації.
“Спілка прагне зберегти українську ідентичність за кордоном і продемонструвати, що наша культура продовжує жити, розвиватися навіть у найскладніші часи. Вона об’єднує людей, зберігає пам’ять поколінь та створює міцні зв’язки між українським і німецьким суспільствами“, – розповіла Amal News Марія Шарко.
Учасниці наголошують, що в українській культурі рушник є не просто вишитою тканиною, а символом дому, родинної пам’яті, благословення та духовного захисту. Саме тому “Рушник Незламності” вони сприймають як оберіг для України.
Готовий виріб освятив священник парафії святого Димитрія Української греко-католицької церкви в Мюнстері отець Михайло Гуцуляк. З подією та фіксацією рекорду учасниць привітали почесні гості: мер міста Тільман Фухс та єпископ-помічник Мюнстерської єпархії Др. Штефан Цекорн.
Галина Калинюк розповіла, що спочатку переживала, чи встигнуть учасниці завершити роботу вчасно. Кожна жінка мала власний темп – хтось вишивав по два ромби на день, а на один ромб в іншої майстрині могло піти кілька днів. Паралельно організаторам потрібно було залишити час на обробку та оформлення готового рушника.
“Безмежно вдячна їм, що підтримали мене. Починала я проєкт сама, а завершила у новій і великій сім’ї вишивальниць. Хтось діставав матерію і нитки, хтось вишивав з неймовірною швидкістю, хтось фінансував, хтось розробляв нові схеми, хтось обробляв рушник, хтось монтував відео, хтось фотографував і оперативно обробляв кадри, хтось домовлявся про організацію представлення, хтось друкував дипломи, хтось допомагав перевозити Рушник”, – наголосила Калинюк.
За її словами, після завершення проєкту учасниці планують залишатися на зв’язку та працювати над новими ініціативами.
