Попри усі протести та заворушення, а також намагання зірвати захід, 4-5 липня у Ерфурті відбувся партійний з’їзд “Альтернативи для Німеччини” (AfD). На ньому зокрема обирали очільників політсили та заслуховували їхні програмні промови.
Жодної інтриги – Аліса Вайдель та Тіно Хрупалла залишаться на чолі AfD ще на два роки: перша отримала 81,3% голосів, другий – 70%. І це відзначає втрату влади Хрупалою, адже ще два роки тому у Ессені він мав підтримку у майже 83% голосів.
У своїй номінально програмній промові Вайдель традиційно критикувала Фрідріха Мерца і навіть назвала його Вівальді серед глав урядів – мовляв, бо він “оголошує реформи кожні чотири сезони”. Вона також звинуватила чинного канцлера у невиконанні обіцянок. Але особливо гучні оплески отримала за вигук “Ми будемо депортувати суворо!”.
Натомість Хрупалла більше говорив про бажання AfD нарешті дістатися влади – хоча, за його словами, партія довела свою здатність ефективно функціонувати в опозиції. План Хрупалли простий: спочатку перемогти на регіональному рівні, а потім – і на федеральному.
І на жаль, правопопулісти мають шанси на успіх – принаймні у окремих землях. AfD показує кращі результати, ніж будь-коли. У Саксонії-Ангальт 35-річний провідний кандидат від партії Ульріх Зігмунд вперше має шанс сформувати уряд.
Вайдель називає 2026 рік “роком супервиборів” для AfD. Але водночас припускає, що й парламентські перегони можуть початися позачергово – у 2027-му, а не 2029-му, і все через низькі рейтинги керівної коаліції.
Хрупалла втрачає владу, Вайдель – на шляху до самостійного керування партією
Утім, усі аналітики відзначають очевидну тенденцію: Вайдель з її антимігрантською політикою перемогла у внутріньопартійних “перегонах”. Хрупалла, який очолює AfD з листопада 2019 року, натомість втрачає і власні рейтинги, і своїх людей у керма.
Так, наприкінці з’їзду Вайдель публічно висловила вдячність шістьом політикам, яких не переобрали на посади у керівництві партії. Усі ці компліментарні слова, які вона знайшла для кожного з них, – іронічне святкування власної перемоги. Адже усі шестеро – прибічники Тіно Хрупалли, з якими у Вайдель свої рахунки.
Кумедний факт: під час голосування за посади заступників керівників партії невідомі дистанційно увімкнули “Імперський марш” з космічної саги “Зоряні війни”. Організатори виявили Bluetooth-колонку, заховану за шторою. Пізніше поліція конфіскувала ще чотири.
Нова стара співголова AfD хотіла бачити у керма більше своїх людей, які підтримують її програмний курс та погляди на майбутнє партії. Так само, як і Хрупалла – але він зазнав поразки. Попри усі заяви Хрупали про те, що вони двоє – “одне серце й одна душа”, які скоріше звучать як самозаспокоєння, співлідери примудрилися влаштувати конкурентне висування на кілька партійних посад і винести внутрішню конкуренцію на загал.
В Ерфурті перемогли Вайдель та так звана “мережа Мюнценмайєра” на чолі з віце-головою фракції Себастіаном Мюнценмайєром. Тепер у правлінні AfD – за винятком Хрупалли та Міхи Фере з Нижньої Саксонії – сидять виключно їхні люди.
На думку політологів, на наступних партійних виборах, які відбудуться за два роки, Аліса Вайдель спробує стати єдиною лідеркою. Є свої, хоч і досить умовні, плюси: щодо Росії позиція AfD, ймовірно, стане більш стриманою та віддаленою від Кремля. Але є величезне “але”: праворадикали ще більше дивитимуться у бік етнічно-націоналістичного курсу.
Зрештою, може, і не збіг, що з’їзд в Ерфурті співпав зі 100-річчям зустрічі Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (НСДАП) у Тюрингії, яка сприяла зміцненню влади Адольфа Гітлера.
