Італійський концептуаліст і скульптор Мауріціо Каттелан є одним із найголовніших провокаторів у сучасному мистецтві. До 7 березня 2027 року у Новій Національній галереї Берліна триває його перша персональна виставка в Німеччині. “Ніч” об’єднує 17 робіт митця, серед яких є кілька відомих скандальних скульптур, а також нові – створені спеціально для столичної галереї. Amal News наводить п’ять вагомих причин відвідати виставку.
1. Каттелан – один з найпопулярніших та найвпливовіших митців сучасності
Італієць Мауріціо Каттелан – художник-самоучка, який став одним з найвпливовіших митців 21 століття. Його знають навіть люди, далекі від мистецтва. Банан, приліплений скотчем до стіни, і проданий більш як за шість мільйонів доларів, став сенсацією та спричинив бурхливі дискусії. У вступних титрах до нашумілого серіалу “Молодий Папа” (2016) режисера Паоло Соррентино головний герой, Папа Пій XIII у виконанні Джуда Лоу, йде вздовж галереї, минаючи хронологічний ряд із 10 відомих творів мистецтва. За ним увесь цей час летить вогняна зірка, яка перетворюється на метеорит і наприкінці заставки влучає у воскову фігуру Папи Івана Павла II. Це пряме відтворення чи не найскандальнішої скульптури Каттелана – “Дев’ята година” (1999).
Каттелан щоразу збурює артсвіт, вигадливо поєднуючи у своїх інсталяціях та гіперреалістичних скульптурах гумор і жах, сатиру і трагедію. Знаний провокатор і хуліган, якого деякі критики називають маніпулятором, або навіть блазнем, експлуатує тригерні теми, культові образи та історичні постаті, щоб привернути увагу до глибоких філософських, соціальних та політичних тем. При цьому він не створює роботи власноруч, а виступає режисером ідей. Каттелан витончено висміює критиків, експертів та артринок як такий, але заробляє на цьому мільйони. “Скандал – це випадковість, побічний ефект, говорить автор. – Я працюю з образами, намагаючись відобразити шизофренію реальності. Скандал піднімають інші, коли вони намагаються нав’язати власну інтерпретацію як єдино можливу істину”.
“Ніч” стала першою персональною виставкою Каттелана в Німеччині. Вона є частиною нагороди Preis der Nationalgalerie-2026. Премію заснувала 2000 року асоціація друзів Національної галереї. Протягом 25 років вона була однією з найважливіших відзнак сучасного мистецтва в Німеччині. Раніше за неї змагалися четверо молодих художників, чиї спільні виставки давали змогу порівняти різні мистецькі підходи. Тепер формат змінився: замість конкурсу кількох митців нагороджений художник отримує можливість представити персональну виставку в знаковій будівлі Міса ван дер Рое.
2. Деякі скульптури митець створив для Берліна спеціально
Поспішаючи на виставку, або виходячи за двері галереї, можна наступити на звичайний каналізаційний люк. Але він незвичайний. На ньому – назви всіх експонатів “Ночі”. Каттелан замислював його як вступ до знайомства чи обкладинку виставки, як мистецький об’єкт, що може не тільки знаходитися на рівні очей, але й буквально лежати під ногами. Назва “Шрам” підштовхує до ідеї, що пам’ять про події залишається у “тілі” міста. А, можливо, експозиція покликана залишити у пам’яті відвідувачів невитравний слід.
Каттелан придумав і замовив для берлінської виставки особливі “двері”. Ними стала у п’ять разів зменшена копія Бранденбурзьких воріт. Робота має назву “Чистилище” і задає тон усій експозиції, у якій релігійні образи переплітаються з історією та іронією. Щоправда, у німецькій пресі “Чистилище” охрестили “платтяною бабусиною шафою”.
Таксидермованих голубів для втілення своїх ідей митець використовує не вперше. У 1997 році інсталяція з 200 опудал (“Туристи”) була сатирою на натовпи у Венеції, а у 2011 вже 2 тис. птахів (“Інші”) насміхалися над арттусовкою та порушували проблему ставлення до чужинців, мігрантів і бездомних. З-під даху та з невисоких внутрішніх стін берлінської Національної галереї за відвідувачами спостерігають вже 4 тис. голубів. Щонайменше інсталяція “Люди” створює тривожний ефект постійного контролю і спостереження. Але для когось вона може стати і медитативною практикою пошуку і підрахунку.
У фоє не одразу помітиш фігуру “Франца”. Він “народився” спонтанно – Каттелан придумав його під час монтажу виставки. Фігуру у товстому пальті та зі светром, обмотаним навколо голови, легко сплутати з реальною людиною, яка зайшла погрітися до музею у холодний день. Багато відвідувачів просто не звертають на нього жодної уваги. Так само часом і ми не бачимо очевидного, не звертаємо уваги на оточення й ігноруємо важливе.
3. “Ніч” приховує секрети
Як і будь-яка темрява, “Ніч” багато чого приховує. У Берлін не привезли знаменитий банан, але можна пошукати яйце, прибите до стіни цвяхом – інсталяція “Перше” (2026). Доведеться уважно роздивитися навколо, щоб знайти скульптуру “Прах” (2026). Як і “Франц”, вона не впадає в око, але з іншої причини: ніхто й не подумає, що звичайний вогнегасник є витвором мистецтва з моторошним вмістом. У ньому – прах близького друга художника. Померлий ще до смерті погодився на мистецьке використання своїх останків після кремації. Це дозволило Каттелану перетворити те, що має рятувати життя, на поховальну урну. Інструмент для боротьби з вогнем на місце зберігання того, що після вогню залишається. Зробити смерть реальної людини частиною виставки, але у максимально засекречений спосіб.
Якщо хтось не помітить на даху над входом в галерею хлопчика з барабаном, фігурка “Ніколи” (2023) нагадає про себе барабанним дробом. Якщо не зазирнути у шестиметрову металеву трубу – не побачиш собаку, що згорнулася калачиком у її нетрях. Інсталяція “Після” (2026) – про самотність і про беззахисність. Але коли один з працівників музею вдаряє по трубі молотком, і собака не “просинається”, вона перетворюється на перформанс про смерть і час.
4. Тут є дві культові роботи Каттелана
Знаменита скульптура “Новеченто” (1997), навпаки, виставлена напоказ. Точніше підвішена. Її демонстрували у різних просторах і залежно від цього, якийсь з її сенсів набував більш яскравого звучання. Під бароковою стелею музею Castello di Rivoli у Турині – крах старого світу з його завойовницькими війнами та культом вданих переможців. У Музеї Гугенхайма в Нью-Йорку у 2011-му поряд з іншими 128 роботами Каттелана, які він створив за 22 роки – інертність, втому від вимог і обов’язків, прихований потенціал без бажання діяти. В чистому просторі Міса ван дер Рое, у серці колись розірваного навпіл Берліна, цей знесилений кінь зі скляними сумними очима стає “роздумом про вразливість, історичний тягар та непросту спадщину сучасної епохи” як зазначено у буклеті “Cattelan”, який галерея надрукувала до виставки.
Чи не найсуперечливіше висловлення художника – воскова скульптура “Він” (2021). У 2016 році її перша версія принесла Каттелану більш як $17 млн. “Гітлер – це абсолютний жах, – наполягав тоді художник. – Це образ страшного болю. Завдає болю навіть вимовляння його імені”. У Берліні поза та вираз обличчя диктатора, а також розміщення скульптури ставлять перед відвідувачами непрості питання: чи можемо ми пробачити себе, якщо не розпізнали зло одразу, чи здатне воно на каяття, як довго спливають на суспільство історичні травми тощо.
5. Щоб дізнатися, чому “хороший жарт болить”
Жодна скульптура на виставці немає пояснювальних табличок. Утім є дві стіни (теж трохи приховані) з інформацією про творчий шлях митця та скульптурами-мініатюрами. Вони дещо пом’якшують похмурий настрій “Ночі” і пояснюють деякі ідеї Каттелана та джерела натхнення. Тут і про його католицьке виховання, і про спогади дитинства, і про самоіронію, і про історію “Бременських музикантів” від гіперреалістичної скульптури до скелетів, і про зустріч Папи з метеоритом, і про золотий унітаз та інші серйозні жарти Катталана.
Його творчість – насолода для неспокійного розуму, що у постійному пошуку. Але це розвага, що може загнати у депресію, іронія, здатна ввести в ступор. “Гумор та іронія завжди приховують у собі трагедію – це два обличчя однієї монети, – упевнений Каттелан. – Хороший жарт болить”. Тому у роботах Каттелана гумор ніколи не є розважальним. Радше це один з інструментів, який допомагає людині витримати трагізм і абсурдність власного існування.
Виставка “Ніч” варта відвідування, але це вир парадоксів, у якому захопливо, але досить важко перебувати. Чарівний і часто-густо похмурий у методах митець-провокатор блискуче дає раду з висмикуванням людини з тим що називають сьогодні зоною комфорту. Втім хоч би як Каттелан не бешкетував – невинно чи жорстоко – після його виставок ще більше цінуєш любов і співчуття та хочеш плекати надію, що здоровий глузд і людяність переможуть – тому що ніч завжди поступається ранку.
Години роботи виставки: до 7 березня 2027 року, з вівторка до неділі – з 10:00 до 18:00, у четвер – до 20:00.
Адреса: Neue Nationalgalerie – Potsdamer Straße 50, Berlin.
