Рукописи, які так і не стали книжками, твори, заборонені цензурою, і письменники, чиї життя обірвали репресії. До Дня української писемності та мови, який відзначають 27 жовтня, у Потсдамі організують виставку “Незавершені… непрочитані”. Вона присвячена українським письменникам та письменницям, які в складних і часто небезпечних умовах продовжували писати та публікуватися українською. Багатьох із них переслідували, пригнічували, ув’язнювали або вбивали. Їхнє життя та літературні проєкти залишались незавершеними, а твори непрочитаними. Експозиція відкриється 24 жовтня о 16:00 у церкві Святого Миколая й триватиме до 8 листопада.
Від читацького клубу до виставки
Задум виник у читацькому клубі, який регулярно організовує Potsdam-Ukraine Soziokultureller Hub (PUSH-UA). “Учасники клубу хотіли познайомити своїх німецьких друзів з українською літературою, про яку ті часто нічого не знали, натомість багато чули про «велику російську культуру», – розповів Amal News Володимир Кохан. Менеджер освітніх програм при Потсдамському університеті, у PUSH-UA він відповідає за культурні проєкти та зв’язки з громадськістю. – Ми склали перелік письменників – представників різних епох – і почали досліджувати їхню творчість, долю та зв’язки з Німеччиною. Багато інформації нам надав архів Інституту національної пам’яті України”.
“Незавершені… непрочитані” охоплює кілька історичних періодів, коли українська література зазнавала суворих обмежень через політичні та культурні заборони. Розділ “Україна між імперіями” присвячена Тарасу Шевченку, Івану Франку, Лесі Українці, Ользі Кобилянській, “Справа СВУ (Спілка визволення України”) – зокрема Агатангелу Кримському та Людмилі Старицькій-Черняхівській, “Розстріляне відродження” розповідає серед інших про Миколу Хвильового, Майка Йогансена і Миколу Куліша. В експозиції “Між нацизмом та сталінізмом” йдеться про Олександра Олеся, Олену Телігу, Олега Ольжича та Івана Багряного, у розділі “Шістдесятники” – про Василя Стуса, Ліну Костенко та багатьох інших.
Серед іншого німцям буде цікаво дізнатися, що Ольга Кобилянська навчалася в школі німецькою мовою й нею ж у 14 років написала свої перші вірші. Що німецька була й серед 14 мов, якими володів Іван Франко. Він був активним учасником європейського інтелектуального життя – активно публікував статті в німецькомовній пресі, зокрема у віденських виданнях. А місто-побратим Потсдама, Івано-Франківськ, назвали на його честь. Що Леся Українка перекладала німецьку поезію, зокрема твори Генріха Гейне. А Майк Йогансен, письменник і перекладач доби Розстріляного відродження, до 1917 року писав німецькою та російською мовами, а потім свідомо перейшов на українську.
Нове Розстріляне відродження
На виставці також представлять хроніку заборон української мови, відеоматеріали Українського інституту національної пам’яті, бібліотеку з книгами згаданих авторів. Відвідувачі виставки дізнаються й про сучасні втрати українського слова, зокрема про творчість і долю Володимира Вакуленка та Вікторії Амеліної.
Навесні 2022 року російські війська окупували село Капитолівку на Харківщині, де жив письменник і автор дитячих книжок Володимир Вакуленко. Під час окупації він вів щоденник, записуючи події, свідком яких ставав. Російські військові викрали Вакуленка, катували й убили. Після звільнення Ізюма восени 2022 року українська письменниця Вікторія Амеліна, яка під час повномасштабного російського вторгнення документувала воєнні злочини, приїхала до Капитолівки, щоб допомогти розшукати щоденник Вакуленка. За вказівкою батька письменника вона знайшла записи, заховані під вишнею в саду. Згодом щоденник передали до Харківського літературного музею для реставрації.
Саме під час пошуків рукопису Амеліна гостро відчула зв’язок між долею Вакуленка та трагедією українських митців 1930-х років. Вона усвідомила, що разом з убитими письменниками Україна знову ризикує втратити їхні твори, рукописи та цілі пласти культурної пам’яті. У передмові до книги вибраних віршів Вакуленка “Я перетворююсь… Щоденник окупації”, яку Амеліна підготувала до видання у 2023 році, вона написала: “Мої найгірші побоювання справджуються: я перебуваю посеред нового, «розстріляного Відродження». Як і в 1930-х роках, українських художників вбивають, рукописи зникають, спогади стираються…” Ці слова стали однією з тих цитат, що надихнули упорядників на створення виставки.
Вікторія Амеліна загинула 1 липня 2023 року від поранень, отриманих під час російського ракетного удару по Краматорську.
Рукописи горять?
“Рукописи, безперечно, горять. Іноді їх палять надто демонстративно”, – писав у своєму есеї “Митець під час війни” письменник і музикант Сергій Жадан. Знищення книжок триває і сьогодні. Цілеспрямовані російські авіаудари є свідомим продовженням репресивних традицій радянських часів. “Такі атаки слід розуміти не лише як фізичне знищення, а й як цілеспрямовані напади на культурну ідентичність України, – зазначають у PUSH-UA. – Масштаби цього знищення є колосальними. Влітку та на початок осені 2026 року серія ракетних та дронових атак була спрямована саме на друкарні, видавництва та склади. Ці атаки призвели до безповоротного знищення кількох мільйонів книг, у результаті чого було втрачено не лише матеріальні цінності, а й значну частину культурних та інтелектуальних ресурсів країни”. На виставці покажуть фотографії книжок видавництва “Ранок”, знищених унаслідок таких атак.
У PUSH-UA бачать особливу відповідальність українців за кордоном за збереження і популяризацію українського слова. “У важкі часи українська діаспора рятувала та захищала українську літературу та інформувала світ про намагання її знищити. У ці важкі часи ми є тією діаспорою, – наголошує Володимир Кохан, один із керівників PUSH-UA. – Зберігаючи спадщину цих мужніх авторів і авторок, ми рішуче виступаємо проти утисків і на захист права вільно та без страху висловлювати власну думку. Щиро запрошуємо вас познайомитися з біографіями та творчістю цих видатних особистостей, надихнутися їхньою мужністю й творчою силою. Ця виставка демонструє, що мистецтво й література – це набагато більше, ніж просто розвага: вони є потужними засобами опору авторитарним режимам і відіграють вирішальну роль у збереженні національної та політичної ідентичності. Це було важливо в минулому й залишається актуальним сьогодні, в умовах російського вторгнення в Україну”.
Про організаторів
Potsdam-Ukraine Soziokultureller Hub (PUSH-UA) заснували у 2023 році. Серед очільників та членів – українці, які живуть у Німеччині вже давно, і ті, хто знайшов прихисток у Бранденбурзі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Об’єднання українців стало логічним результатом діяльності декількох груп, які з весни 2022-го організовували у Потсдамі заходи на підтримку України: численні демонстрації, протестні акції, виставки та збори допомоги. Все, щоб донести правду про ситуацію на батьківщині та російські злочини на її території.
Адреса виставки: Ausstellungsraum der Nikolaikirche – Am Alten Markt, 14467 Potsdam.
