Історія вікінгів у Німеччині тісно пов’язана з північним регіоном – землею Шлезвіґ-Гольштайн. Головним центром було Хедебю, де нині розташований музей вікінгів і двічі на рік проводять великий історичний фестиваль – із ринком, ремісницькими майстер-класами та боями вікінгів.
Хедебю (Haithabu) – це не “заманка” для туристів, а унікальний археологічний комплекс, який у 2018 році отримав статус пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Саме тут можна побачити на власні очі, які реально жили та господарювали скандинавські мореплавці.
До комплексу входять власне сам музей вікінгів, заснований ще 1985-го, городище з валом, з’єднаним із системою оборонних споруд Даневерк (Danewerk), кілька поховань та рунічних каменів. До слова, Даневерк почали будувати на Ютландському півострові ще у 808 році через загрозу вторгнення франків. Земляні вали та інші укріплення простягаються на 30 км, їхня висота подекуди сягає шести метрів. Для свого часу це була наймасштабніша система укріплень Північної Європи.
Найбільша гордість музейників – реконструйований корабель вікінгів, який затонув у місцевій гавані. Він один з найдовших із виявлених археологами.
Інші предмети експозиції – також знайдені безпосередньо у Хедебю. Це предмети побуту, знаряддя праці, ритуальне приладдя, зброя та прикраси. Археологічні дослідження у цій місцевості тривають вже понад сотню років – і досі не завершені. Наприклад, зовсім нещодавно науковці виявили тут поховання знатної жінки, а в ньому – золоті прикраси найтоншої роботи.
Помешкання вікінгів та (майже) справжній ринок
Але приїжджають до Хедебю в першу чергу не заради археологічної експозиції, а задля занурення у епоху вікінгів. У кількох хвилинах пішки від основної будівлі музею розташована ще одна його експозиція просто неба – і це справжнє поселення вікінгів! Точніше, його реконструкція з семи помешкань із дерев’яним молом у гавані – унікальним для того часу.
Помешкання відновили згідно з археологічними знахідками. У VIII-X століттях у цій місцевості розташовувався найважливіший торговий центр датських (а згодом, і шведських) вікінгів. Адже, попри репутацію грабіжників, вони швидко зрозуміли, наскільки вигідним для мирної торгівлі є географічне розташування місцини.
Купці могли припливти з Балтійського моря, перевантажити товари на вози або протягнути кораблі кілька кілометрів суходолом до річки Трене, що впадала в Північне море. Це дозволяло уникнути небезпечного плавання навколо усього півострова Данії. Тож Хедебю став найбільшим торговим містом Північної Європи.
Тут торгували німецьким вином, рабами, хутром, зброєю, бурштином та монетами з усього світу (навіть арабськими дирхемами). У період розквіту у поселеннях мешкало не менше тисячі осіб.
Тож цілком природно, що як данину традиції музейники двічі на рік влаштовують справжні “ринкові” вихідні – просто на території відреставрованих поселень! Літній фестиваль зазвичай проходить у липні, осінній – у жовтні (цьогоріч він припадає на 24-25 жовтня).
Реконструктори, дослідники, ентузіасти з усього світу з’їжджаються, аби взяти участь у майже справжньому вікінгському ринку. Товари тут – не туристичні абищиці типу зроблених у Китаї магнітиків або брелків із зображеннями вікінгів чи вигаданих рун. Ні, це все ручна робота – з деревини, каменю, металу, срібла чи золота.
Тканини – натуральні, розфарбовані такими ж натуральними фарбниками. Столяри можуть просто на місці вистругати іграшковий дерев’яний меч або зібрати стілець. Ковалі – викувати вістря для стріли чи нагострити ніж, руків’я якого виконане зі справжньої кістки. Швеї – підшити сукні традиційними стрічками.
Але, звісно, головна розвага для дітей і дорослих – театралізовані бої вікінгів. Реконструктори розповідають, яку зброю мали стародавні скандинави – а головне показують, як вони її застосовували.
Для музейників надзвичайно важливо підтримувати достовірність історії вікінгів – справжню, а не спотворену осучасненими міфами та “Марвелом”. Тому тут часто проводять майстер-класи для дітей (і дорослих теж) – вчать фарбувати нитки та тканину природними фарбниками, робити прикраси зі шкіри та каміння, розбиратися у травах, які ростуть в дикій природі, працювати з деревом та металом – і навіть робити справжні щити вікінгів!
До речі, один з майстер-класів присвячений… Київському яйцю! Як відомо, вікінгів та Київську Русь поєднує спільна історія (адже шлях з варяг, себто вікінгів, у греки пролягав Дніпром, князь Олег був варягом, а його родичі, усі князі з династії Рюриковичів, також мали скандинавське походження). Одна зі знахідок археологів у Хедебю – так зване Київське яйце: порожнистий глиняний виріб, який виготовляли у Східній Європі, особливо поблизу тодішнього Києва, з Х століття. Як символ воскресіння, воно тоді відігравало важливу роль для християн – і ось нині на півночі Німеччині дітей вчать, як його зробити самостійно.
Вартість вхідного квитка для дорослих – €14 (або пільгового для отримувачів соцдопомоги чи осіб з інвалідністю – €12), для дітей – €5. Є сімейний квиток для двох дорослих та дитини – €29. Діти віком до 6 років включно – вхід безкоштовний. Майстер-класи оплачуються окремо, зазвичай їхня вартість – кілька євро. Повна програма заходів у музеї – за посиланням.
Хедебю збережене лише завдяки історикам та повазі до пам’яті – поселення не змогло відновитися ще після нападу норвезького короля Харальда Сурового у 1050 році, а в 1066-му його залишки остаточно спалили західні слов’яни. Мешканці не стали відбудовуватися, натомість переїхали на два кілометри на північ, на інший берег Шлею. Там вже було інше поселення, з якого розвинулося сучасне місто Шлезвіґ.
