У Дюссельдорфі завершився триденний спортивний фестиваль Invictus Germany 2026. Ветерани, поранені військові та рятувальники з 12 країн змагалися у веслуванні в приміщенні, волейболі сидячі, велоспорті на тренажерах та настільному тенісі. У заході взяли участь 20 ветеранів та ветеранок з України.
“Ми всюди бачили наші прапори”
Одна з головних місій Invictus Games – підтримка поранених на шляху реабілітації. Але не тільки. Захід віддає належне й родинам і друзям тих, хто щодня борються за відновлення та видимість у суспільстві. Тому спортивна зала Castello Düsseldorf була вщент заповнена яскраво вдягненими вболівальниками з Німеччини, Франції, Нідерландів, Бельгії, Грузії, Великої Британії, Колумбії, Австралії, Литви, Нігерії, Польщі. Та України.
“Куди не подивись, ми всюди бачили наші прапори, – сказав Amal News член української збірної ветеранів та військовослужбовців Валерій Кудренко, – Ми відчули просто шалену підтримку в Дюссельдорфі. І це дуже тішить”.
Цього року на трибунах Invictus Germany українських вболівальників було набагато більше, ніж на спортивному фестивалі у 2023 році, коли Дюссельдорф приймав “Ігри нескорених” уперше. Підтримати наших героїв приїхали громади з різних міст Німеччини, зокрема з Дортмунда та Вупперталя. Завзято вболівали й пластуни з організації Plast Düsseldorf. Українські спортсмени не могли не помітити таку відданість і радо дякували своїм прихильникам зі сцени.
“Тут панує справжній побратимський дух, – говорить Кудренко, – адже ми підтримуємо один одного”. Після поранення хлопець не міг грати у звичайний футбол, але відкрив для себе ампфутбол: “Те, що ти робив раніше на двох ногах, не порівняти з емоціями, які отримуєш під час гри на милицях. Це дає шалений азарт і новий сенс”.
Ветеран вважає своєю місією нагадати іноземцям, що в нашій країні триває війна. Він впевнений – світу потрібно допомогти Україні не лише словами, а й справами: волонтерством, зборами чи виготовленням дронів.
“Коли про війну говорять люди, які пережили її особисто і бачили все на власні очі, – наголошує Кудренко, – це зовсім інший рівень довіри. Ми повинні свідчити про це на всіх міжнародних платформах”.
Медалі та овації
Загалом українці везуть додому шість нагород: бронза з веслування серед чоловіків; срібло з тенісу в індивідуальному заліку серед чоловіків у відкритій категорії; бронза з тенісу в індивідуальному заліку серед чоловіків у категорії на кріслах колісних; золото з тенісу у командному заліку в загальній категорії; бронза з тенісу у командному заліку в загальній категорії.
Шостою нагородою стала медаль за перемогу у фінальній грі з волейболу сидячи. Найвищу нагороду українська команда виборола в австралійців. Гра була напруженою і стала справжнім тріумфом України. На церемонії нагородження українці “а капела” виконали “Державний Гімн України” разом з залою. Це був чи не найщемливіший момент заходу.
“Завдяки спорту ти відновлюєшся і фізично, і ментально, – поділився власним досвідом ветеран і член української збірної Остап Франків. – Спорт допомагає перезавантажитись і долати обмеження. Після повернення я обов’язково продовжу тренування. Оскільки за освітою я тренер та фізичний терапевт, хочу залучати інших поранених побратимів до спорту і допомагати їм ставати сильнішими”.
Українці взяли участь не тільки у змаганнях, але й у науково-медичному симпозіумі на тему “Реабілітація та інклюзія”. Слово взяли заступник Міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько, полковник Людмила Панченко та майор Марина Саленко. Після виступу українців зал аплодував стоячи. Присутніх зворушило документальне відео про роботу військово-медичного клінічного лікувально-реабілітаційного центру в Ірпені. Після звільнення з-під російської окупації центр швидко відновив роботу й успішно відновлює здоров’я поранених. Овації у Дюссельдорфі стали і подякою за службу та роботу українців, і знаком щирого захвату.
