27 вересня у Берліні відбувся 52-й Berlin-Marathon – один із найпрестижніших марафонів світу. Він входить до сімки забігів серії Abbott World Marathon Majors, до якої також належать марафони в Бостоні, Лондоні, Нью-Йорку, Чикаго, Токіо та Сіднеї.
Берлінська траса вважається однією з найрівніших, а тому й найшвидших у світі. Саме тут неодноразово встановлювали світові рекорди, тож кожен новий старт у Берліні привертає увагу не лише своєю масовістю, а й очікуванням чергової рекордної спроби.
Цього року на основну дистанцію – 42,195 кілометра – зареєструвалися понад 56 тисяч бігунів. Загалом марафонський вікенд зібрав більш як 84 тисячі учасників зі 162 країн – це рекордна кількість представлених країн за всю історію змагань.
Рекорд був зовсім поруч
Першими на Straße des 17. Juni стартували хендбайкери та спортсмени на гоночних візках. Із 8:45 на дистанцію шістьма хвилями почали виходити бігуни. Остання група стартувала лише о 10:27 – у той час, коли лідери вже наближалися до фінішу.
Чоловічий марафон виграв ефіоп Гує Адола. Він подолав дистанцію за 2 години 2 хвилини 50 секунд та встановив особистий рекорд.
Та однією з головних драм дня став жіночий забіг. Ефіопка Тігст Ассефа практично до самого кінця тримала темп, який дозволяв претендувати на новий світовий рекорд. Однак на останніх кілометрах у спортсменки почалися судоми, і темп різко впав.
Ассефа все одно першою перетнула фінішну лінію – за 2 години 11 хвилин 4 секунди. Це третій найшвидший результат у жіночому марафоні в історії. Однак нового світового рекорду Берлін цього разу так і не отримав.
Приблизно через три години після старту першої групи через Бранденбурзькі ворота до фінішу вже безперервним потоком біжать сотні учасників. Багатьох зустрічають родичі та друзі, вигукуючи їхні імена з натовпу. Інші глядачі підтримують усіх без винятку – дзвонять у дзвіночки, махають руками й кричать: “Run! Run! Run!”
І це справді вражає: 42 кілометри приблизно за три години. Ба більше, майже ніхто зі спортсменів не виглядає виснаженим.
Поруч із професійними атлетами ту саму дистанцію долають аматори – люди, які тренуються після роботи й на вихідних, місяцями готуються до конкретної дати та виходять на ту саму трасу, що й найсильніші марафонці світу.
Особливості Берлінського марафону
Самого бажання пробігти Berlin-Marathon недостатньо. Кількість охочих значно перевищує число доступних стартових місць, тому більшість учасників потрапляє на марафон через лотерею. Заявку потрібно подавати заздалегідь – реєстрація на наступний марафон відкривається майже за рік до старту. Участь коштує 205 євро.
Для швидких бігунів існує окрема категорія fast runners із кваліфікаційними нормативами та підтвердженими результатами. Окремі правила реєстрації діють для спортсменів на гоночних візках та хендбайкерів.
На проходження дистанції учасникам відводять 6 годин 15 хвилин від моменту перетину стартової лінії. Ті, хто не вкладається в ліміт або не встигає вчасно пройти контрольну позначку на 33-му кілометрі, мають залишити офіційну трасу. До фінішу їх доправляють спеціальним автобусом – так званим Besenbus, або “автобусом-мітлою”.
З Києва – на Berlin-Marathon
Серед учасників марафону цього року були й українці. Ірина Гуня приїхала на забіг із Києва. Для неї це вже третій марафон. Вона не професійна спортсменка, але багато бігає і серйозно готувалася до Берліна. Перед стартом Ірина розраховувала подолати дистанцію приблизно за шість годин і вкластися в офіційний часовий ліміт.
У Берліні Ірину підтримувала її подруга Галина, яка живе тут. Загорнута в синьо-жовтий прапор, вона зустрічала бігунку біля Siegessäule – берлінської Колони Перемоги.
Для Ірини Гуні участь у Berlin-Marathon була важлива насамперед як особиста мета. Не боротьба за місце, а можливість вийти на старт одного з головних марафонів світу й подолати всю дистанцію. “Вона обов’язково впорається, – впевнена її подруга. – І вкотре доведе, що Україна непереможна”.
