Після провальної спроби Путіна просунути посередником у російсько-українських переговорах свого давнього друга Герхарда Шрьодера у пресу просочилося ім’я нового кандидата. І знову – колишнього німецького канцлера, а точніше канцлерки.
Як повідомила Politico, прізвище Ангели Меркель – у списку можливих кандидатур, поруч із президентом Фінляндії Александром Стуббом і екс-прем’єром Італії Маріо Драгі. Сама Меркель дала зрозуміти, що не бачить себе в цій ролі. Мовляв, більше не має політичного мандата та владних повноважень для подібної місії.
Втім, саму ідею переговорів з Кремлем екс-канцлерка не розкритикувала. Ба більше: дорікнула європейським лідерам, що ті недостатньо використовують дипломатичний потенціал у відносинах із Росією. “Не можна залишати дипломатію лише Сполученим Штатам”,– заявила Меркель в інтерв’ю WDR.
Втім, остаточно списувати Меркель із рахунків навряд чи варто. Адже, як звертають увагу деякі оглядачі, екс-канцлерка не сказала категоричне “ні“, натомість використала доволі обережне формулювання. Мовляв, вона не має на це політичного мандата та необхідних повноважень. Виникає питання: а що, як такий мандат з’явиться? Тим більше, Меркель не дистанціювалася від самої ідеї переговорів, а навпаки, фактично підтримала її.
На тлі токсичного Герхарда Шрьодера екс-канцлерка виглядає компромісною фігурою, яка могла б задовольнити і Брюсель, і Москву. І яка все ще має достатню політичну вагу у європейських політколах. Зрештою, саме вона представляла Німеччину у Нормандському форматі та у Мінських домовленостях.
Кремль поки що не коментував кандидатуру Меркель, але очевидно, там її не сприймають як “яструба” – особливо на тлі діючих лідерів на кшталт Мерца чи Макрона. Тим більше, з нею Володимир Путін може спілкуватися навіть без перекладача. Також варто нагадати: вже після анексії Крима та війни на Донбасі – Німеччина продовжувала поглиблювати енергетичну співпрацю з Росією і будувати “Північний потік-2”.
То ж на думку багатьох українських експертів, сам факт появи Меркель за столом переговорів символізував би повернення до старої німецької політики “діалогу будь-якою ціною”. Свого часу ця політика вже обернулася фіаско, бо так і не допомогла умиротворити агресора.
Втім, поки що залишається відкритим головне питання: чи дійде взагалі справа до переговорів з Росією у новому форматі – за участю ЄС.
