У Берліні з вересня до грудня відбувається серія заходів, присвячених українській вишивці. Проєкт задумали українка і мексиканка. На зустрічах жінки з України, які живуть у Берліні-Бранденбурзі навчаються вишивання під проводом майстринь, обмінюються досвідом і знаходять нові знайомства та підтримку.
Нитки, що поєднують
Пів року тому українка Олеся Коваленко та мексиканка Естібаліз Сьєнра Ірачета придумали проєкт для шанувальниць української вишивки. Вирішили організувати майстер-класи, щоб допомогти українкам пережити виклики вимушеної еміграції, проявити свої таланти та сформувати спільноту, об’єднану цікавістю до спільних традицій. Назвали проєкт “Нитки, що поєднують: побудова спільноти через вишиванку” (Connecting Threads: Building Community through Vyshyvanka).
Проєкт презентують 3 вересня культурно-кулінарним вечором та нетворкінгом. Документальний фільм “Спадок нації” (2019) про вишиті сорочки та їхнє значення для українців, який зняв режисер Олександр Ткачук за сценарієм Лесі Воронюк, почнеться о 18:00. Український кулінарний проєкт Rondell приготує страви української кухні. У меню – пиріжки з капустою і з картоплею та грибами, налисники з м’ясом та сметаною, налисники з солодким сиром, вишнями та сметанковим соусом. Вхід вільний. Реєстрація тут.
Майстерки з вишивки відбуваються що другого четверга – 17 вересня; 1, 15, 29 жовтня, 12, 26 листопада і 10 грудня. Заняття безоплатні. На зустрічах українки вивчають різні регіональні варіації вишивки та спілкуються, вишиваючи. Дехто приносить вироби, зроблені їхніми бабусями. Інші приходять, щоб навчитися чомусь, чого ніколи не мали нагоди навчитися вдома. За задумом авторок проєкту таке спілкування – це і терапія, і навчання, і колективне творення – у неквапливому темпі та у майже у медитативній атмосфері. Реєстрація тут.
10 грудня відкриють виставку, на якій покажуть не тільки результати роботи відвідувачів майстер-класів, але й старовинні сорочки та інші вишиті речі. Їх надають українці Берліна і Ростока. Мета заходу серед іншого – привернути увагу до знищення культурної спадщини в Україні через атаки Росії. Початок – о 17:30.
Усі заходи відбуватимуться українською, англійською та німецькою мовами за адресою: Spore Initiative – Hermannstraße 86, 12051 Berlin.
Вишиванка як допомога і підтримка
“Ми познайомилися з Естібаліз на її перших майстерках для українок, які вона організовувала у 2023 році в артпросторі Hotel Continental, – згадує Олеся Коваленко, волонтерка і шанувальниця української вишивки. – З того часу мене не покидала ідея створити щось подібне ще раз. Я навіть організувала власний маленький вишивальний клуб “Скриня рукоділля Німеччина”. Думаю, в якомусь сенсі, Естібаліз допомогла мені повірити в себе і в те що це комусь тут потрібно і цікаво. Тепер у нас є спільний проєкт – «Нитки, що поєднують»”.
Д-р Естібаліз Сьєнра Ірачета – мексиканська дослідниця та викладачка – працює на кафедрі міжкультурних студій у B-TU Котбус-Зенфтенберг. Сфера її інтересу – захист і збереження культурної спадщини та взаємодія різних культур під час міграцій чи колонізацій. Зокрема дослідниця вивчає, яке значення традиційна вишивка має для вимушених переселенців і як вона може вплинути на їхнє життя на чужині.
“Існує чимало наукових досліджень щодо позитивного впливу вишивки на психологічний та емоційний добробут людей. Ми знаємо, що серед багатьох інших позитивних ефектів, вишивання знижує рівень стресу, покращує моторику та зміцнює впевненість у собі, – розповідає д-р Естібаліз Сьєнра Ірачета. – Проте досліджень, присвячених традиційній вишивці в контексті вигнання та вимушеного переселення, дуже мало. Це дуже специфічне явище, тому наш проєкт намагається підтвердити гіпотезу, що вишиванка – як культурний об’єкт і як творча практика – може покращити психічне здоров’я та самопочуття української громади в Берлін і сприяти створенню нових зв’язків”.
“Вишиванка знову піднялася, щоб супроводжувати українців у боротьбі за Україну”
Д-р Естібаліз Сьєнра Ірачета закохана в українську вишиванку. Її захоплюють не лише краса орнаментів та техніка вишивки, але й політична складова. Зокрема як традиційна вишита сорочка “уособлює дух українського опору, інакомислення та виживання, а також солідарність, стійкість і силу українського народу у важкі часи”.
“Я чула, що під час Голодомору сім’ї виживали, обмінюючи свої сорочки на їжу, або що під час Другої світової війни сім’ї ховали вишиванки у своїх садах, щоб уникнути переслідувань, – говорить мексиканська дослідниця. – Мені здається неймовірним, що ув’язнені в ГУЛАГу використовували риб’ячі кістки як голки та нитки, витягнуті зі шарфів, щоб вишивати, перебуваючи в концентраційних таборах. А зараз, перед обличчям російської агресії, вишиванка знову піднялася, щоб супроводжувати українців у боротьбі за Україну”.
Пані Істібаліз стурбована, що текстильна спадщина і її рідної Мексики, і України можуть багато чого втратити з огляду на події у двох країнах. У Мексиці корінні народи та громади чинять опір расизму і колоніалізму, що триває досі, позбавленню землі та руйнуванню їхнього природного середовища, щоб зберегти свій спосіб життя. “Україна веде військову війну, щоб захистити свою країну, свою культуру та свою ідентичність від російського вторгнення, від історичного насильства та гноблення, які десятиліттями загрожували її існуванню, – говорить дослідниця. – Я вірю, що наше сприяння визнанню та збереженню текстильних традицій це дуже важливі політичні дії. Культурна спадщина здатна спричиняти позитивні зміни в житті людей”.
