Кількагодинний дощ та монохромно свинцеве небо не стали на заваді одному з найгучніших парадів Гамбурга. Сотні тисяч яскраво вбраних людей – із поправкою на погоду, з парасольками та в дощовиках – зібралися у районі Санкт-Паулі, аби підспівувати улюбленим поп-пісням.
Шлягерпарад (Schlagermove) – своєрідний Love Parade для любителів поп-музики. Це культовий фестиваль німецького шлягеру, який щоліта проходить у Гамбурзі. Під гучну музику люди спускаються від Рипербана, туристичної вулиці клубів та борделів, на набережну Ландунгсбрюкен.
Дрескод параду – 70-ті з усім їхнім культом позитивного несмаку. Тут немає місця сірому одягу – лише усі кольори веселки, рожеві окуляри, афроперуки. А ще – штани-кльош, сорочки з величезними комірами, леопардові принти, тонни блискіток, боа з пір’я та вирвиоко макіяж.
Сам формат Шлягерпараду запозичений у знаменитих техно-парадів. Колона з кількох десятків – цьогоріч їх було 49 – величезних, яскраво прикрашених вантажівок-платформ повільно рухається вулицею.
На кожній платформі – свій діджей, який на повну гучність крутить культові німецькі шлягери, здебільшого 70-х та 80-х – Dieter Thomas Kuhn, Rex Gildo, Marianne Rosenberg. Але є місце і більш сучасним пісням, особливо у жанрі Party-Schlager – на кшталт Helene Fischer або Mickie Krause.
Сотні тисяч людей рухаються за вантажівками, танцюють та співають хором. Ці пісні у Німеччині знають усі – від пенсіонерів до студентів, тож Шлягерпарад – це надмасштабне караоке просто неба. Після завершення самого параду вечірки продовжуються на Репербані та в численних клубах.
Місцеві його ненавидять
Але є і зворотний бік: багато гамбуржців щиро ненавидять Шлягерпарад. І головна причина – екстремальний рівень алкогольного трешу на цьому “святі любові та квітів”. І так, екстремального високий навіть для мешканців Санкт-Паулі – одного з найзлачніших європейських районів.
Випивати фанати поп-музики починають ще дорогою на фестиваль. Чимало учасників приїжджають з передмістя або сусідніх земель, тож в них на це є щонайменше година. Розлите підлогою пиво та пусті пляшки цього дня на всіх гілках гамбурзького метро – не дивина.
Місцеві кажуть, що у цей день “Репербан перетворюється на Бальєрман” (Ballermann – курортна зона на Майорці, відома дешевим алкоголем, брудом і неконтрольованими вечірками німецьких туристів). Але найгірше – це любителі сходити проти вітру (тобто люди, які справляють нужду в невстановлених для цього місцях). Хоча організатори і встановлюють сотні мобільних туалетів, вже добряче набрані відвідувачі просто лінуються стояти в чергах.
На вбиральні перетворюються під’їзди будинків, внутрішні дворики, дитячі майданчики та схили пагорбів поруч із Ельбою. Наступного дня район буквально тхне сечею та блювотинням, а вулиці вкриті сміттям.
Петиції про те, щоб заборонити Schlagermove або перенести його з житлового району кудись на околиці міста чи до промислової зони, з’являються кожен рік. Проте фестиваль приносить мільйонні прибутки готелям, ресторанам і міському бюджету. Тож німецькі шлягери лунають до дризкіту шибок – попри невдоволення мешканців.
