Ініціатива Helpchain e.V. із міста Герфорд у Північному Рейні-Вестфалії посіла перше місце в номінації “Доброчинець року — неурядова організація” на міжнародному конкурсі “Благодійна Німеччина Україні – 2025”. Його започаткували рік тому у рамках Національного конкурсу “Благодійна Україна”.
Amal News зустрілася в Києві із засновником та керівником Helpchain e.V. Євгеном Лашинським, щоб на власні очі побачити, як працює ланцюг міжнародної допомоги.
На околиці Києва, біля підвалу одного з великих житлових комплексів, стоїть величезна німецька фура. Усередині – збірний вантаж від кількох європейських організацій: коробки з медобладнанням, техніка, медикаменти, одяг.
Вогнегасники в обмін на тубуси від боєприпасів
Від Helpchain фура привезла кілька сотень вогнегасників і ящики зі знеболювальними препаратами. Частина цієї допомоги навіть не встигає потрапити на склад – її просто біля фури забирають двоє бородатих чоловіків. Їхня автівка має такий вигляд, ніби вже пережила не одну складну дорогу. Усередині вона обліплена шевронами різних українських бригад.
Чоловіки показують їх із гордістю: шеврон у подарунок – це знак великої подяки. Кожен шеврон нагадує про окрему поїздку, підрозділ або знайомство. Вони працюють із різними фондами з багатьох європейських країн. “Німці справді багато допомагають. Я б сказав, відсотків 60 речей, потрібних у фронтовому господарстві та на стабілізаційних пунктах, ми отримуємо з Німеччини”, – розповідає представник київського благодійного фонду “Едельвейс”.
Біля фури відбувається своєрідний обмін. Волонтери забирають вогнегасники й медикаменти, а Лашинському передають порожні металеві тубуси від боєприпасів із написами “Слава ЗСУ” та петриківським розписом. Їх розмалювали учні однієї з київських шкіл. Ці сувеніри вирушать до Німеччини. Партнер мережі Helpchain у Берліні планує виставити їх на благодійний аукціон. Виручені гроші знову підуть на допомогу Україні.
“Я і раніше жив ніби на дві країни”
За словами Євгена Лашинського, це вже приблизно його 60-та поїздка до України від початку повномасштабної війни. Зазвичай він приїжджає невеликим мікроавтобусом, завантаженим гуманітарною допомогою. Цього разу маршрут пролягає через Львів і Київ, де заплановані зустрічі з волонтерами та отримувачами вантажів. Потім Лашинський поїде до Одеси, звідти – до Молдови, а вже з Кишинева полетить до Берліна.
Це звична для нього логістика: приїхати одним транспортом, а дорогу назад вибудовувати вже інакше. Адже мікроавтобус, на якому він приїхав, до Німеччини не повернеться – це гуманітарна допомога для ГО “Буча незламна”. Євген розповідає, що його організація доправила в Україну вже понад сотню автівок, а також кілька пожежних машин і карет швидкої.
Родина Євгена переїхала з Бердянська до Північного Рейну-Вестфалії, коли йому було десять років. Але, за його словами, він ніколи не втрачав зв’язку з Україною. “В Україні в мене багато друзів. Я і раніше жив ніби на дві країни – і в Україні, і в Німеччині”, – розповідає волонтер.
Після 24 лютого 2022 почали надходити повідомлення про те, що його друзі вступили до територіальної оборони. Згодом деякі з них загинули. Одночасно до Німеччини рушили тисячі українців, яким були потрібні житло, транспорт, зв’язок і найнеобхідніші речі.
Тож не дивно, що вже в перші тижні війни він відклав усі свої справи, щоб зосередитися на допомозі Україні. На вокзалах у різних містах Північного Рейну-Вестфалії він зустрічав українців і розвозив їх до центрів розміщення.
Спочатку це навіть не було організацією – радше неформальним рухом друзів і знайомих, які мали автівки та були готові допомагати. Євген та його команда витрачали і власні заощадження, і пожертви від німців, яких на початку війни було багато.
Пізніше він вирішив створити власну структуру. “З одного боку, у мене було багато зв’язків із людьми, які були готові допомагати. З іншого – мені було важливо знати, куди йде кожен євро, і щоб кожен євро був витрачений максимально корисно для України”, – пояснює Лашинський.
Так у невеликому місті Герфорд у 2022 році з’явилася Helpchain e.V. “Спочатку я дивився на організації, які могли зібрати цілу фуру, як на богів, – згадує він. – А сьогодні ми вже відправили сотні фур. Усього – понад дві тисячі тонн гуманітарної допомоги”.
Німецька павутина допомоги
У Helpchain є п’ять власних складів у різних регіонах Німеччини. Але головним секретом успіху Лашинський вважає партнерську мережу, яку вдалося розбудувати. Сам він називає її “павутиною” організацій, компаній і приватних донорів.
Якщо в Баварії закривають лікарню і там залишаються ліжка чи медичне обладнання, інформація може потрапити до нього. Якщо забрати вантаж із Герфорда складно, він телефонує партнерській організації, розташованій ближче.
Іноді партнери самі відправляють фуру до України. Іншим разом речі спочатку звозять на один зі складів Helpchain, сортують і об’єднують із вантажами з інших міст. “Мені щодня пишуть з усієї Німеччини: у нас є те чи інше, приїдьте й заберіть. Я фізично не встигаю робити все сам, тому передаю контакти партнерам”, – розповідає Лашинський.
Саме так до України потрапляють і ті вогнегасники, які цього дня розвантажують у Києві. У Німеччині компанії мають регулярно їх перевіряти й замінювати. Частину ще цілком придатного обладнання інакше довелося б утилізувати, тому спеціалізовані підприємства передають його благодійникам.
Схожа ситуація з офісними меблями, лікарняними ліжками й обладнанням із медичних практик, власники яких виходять на пенсію. Фабрики віддають ковдри й подушки з незначними дефектами пакування. Приватні особи звільняють гаражі та підвали. Helpchain усе це збирає, перевіряє, сортує і шукає конкретного отримувача в Україні. “Ми передаємо все, що можна собі уявити і що потрібне для повсякденного життя, лікарень чи шкіл. Усе, крім зброї”, – каже Лашинський.
Фінансові пожертви, визнає він, тепер збирати значно складніше, ніж у перші місяці війни. Але Helpchain уже знають у різних частинах Німеччини. Іноді замість грошей організація отримує те, що в іншому разі довелося б купувати за десятки тисяч євро.
Євген наголошує, що німці допомагають від щирого серця. Водночас, визнає він, часто їм це ще й зручно. “І, власне, у такій взаємовигідній співпраці немає нічого поганого”, – переконаний волонтер.
З часом Helpchain перетворилася з логістичної ініціативи на мережу окремих проєктів. Один із них – мобільні стоматологічні кабінети, лікарі яких безоплатно лікують військових неподалік фронту. У Херсоні працює мобільна пекарня проєкту “Хліб для Херсона”, у Миколаєві – стаціонарна. У Львові партнери збирають зарядні станції для військових. Усього організація реалізує 16 гуманітарних ініціатив.
“Не громадянство у паспорті визначають українця”
Після розвантаження фури Amal News їде з волонтером із Німеччини до Київської міської державної адміністрації. Лашинського запросила туди на нараду одна з українських зооволонтерок. Її організації Helpchain допомагає кормом для тварин.
Біля входу на Євгена чекає представник Головного управління розвідки, з яким домовлено про коротку зустріч. Він приніс грамоту з подякою від ГУР і акт приймання-передачі, який підтверджує отримання офісних меблів.
Євген пояснює: деякі німецькі компанії раз на п’ять років оновлюють офіси, тож залюбки передають старі, але цілком придатні до використання меблі благодійникам. І це – ще один наочний приклад того, як працює німецька “павутина допомоги”.
Наостанок Євген, який вже багато років має німецький паспорт, зауважує: бути українцем і громадянином України – це для нього різні поняття. “Не громадянство у паспорті визначають українця. Треба любити Україну. І віддавати їй свою енергію, сили, щось робити для її перемоги. Тоді ти – українець”, – каже він.
