Amal News продовжує знайомство з різними регіонами Німеччини і цього разу поєднала подорож із винними дегустаціями. Бо де ще скуштувати славнозвісний німецький рислінг, як не у федеральній землі Рейнланд-Пфальц?
Рейнланд-Пфальц – найбільший виноробний край Німеччини, на який припадає понад 60% виноградників країни. Саме тут розташовані знамениті виноробні регіони Середній Рейн і Мозель, де виноградники ніби обплітають невеличкі містечка, вкривають круті схили й підступають до мурів середньовічних замків.
Де Рейн, там і виноградники
Найпопулярніший спосіб подорожувати Рейном – на кораблі, милуючись середньовічними замками та виноградниками з води. Проте через низький рівень води така прогулянка виявилася недоступною. Восени 2026 мілководдя суттєво обмежило річкове судноплавство на Середньому Рейні. Альтернативою стала залізниця, яка пролягає вздовж річки й дозволяє зупинятися в мальовничих містечках.
Перша зупинка – у Бахараху, невеличкому містечку з фахверковими будинками, вузькими брукованими вулицями та замком Шталек, що височіє над долиною.
Місто було важливим осередком торгівлі вином ще в Середньовіччі. Сюди звозили вина з різних місцевостей уздовж Рейну, щоб потім доправити їх до інших європейських міст. Та й у самому Бахараху майже скрізь можна побачити виноградні лози та стародавні винні бочки.
Наступна зупинка – Обервезель. Буквально поруч із міською ратушею встановлено величезний декоративний винний келих із написом Weinstadt – “винне місто”.
Чому ж саме ці місця стали такими важливими для німецького виноробства? Вся справа тут у географії. Вузька долина Рейну захищає виноградники від холодних вітрів, що допомагає лозам визрівати навіть у відносно прохолодному кліматі.
Велику роль також відіграє сланець – гірська порода, поширена в цьому регіоні. Темні камені нагріваються на сонці та віддають накопичене тепло, створюючи сприятливі умови для виноградників. Хоча вирощувати виноград на таких схилах складно: техніку можна використовувати далеко не скрізь.
Рислінг на пробу: у чому секрет ціни?
Скуштувати вина можна прямо у виноробному господарстві (Weingut), яке вирощує виноград та виготовляє власне вино. Багато таких господарств пропонують дегустації, або, як їх тут називають, винні проби (Weinprobe). Часто це сімейна справа, що передається з покоління в покоління.
Історія родини Ланіус налічує приблизно 250 років виноробної традиції. Нині вони обробляють близько 11 гектарів виноградників, переважно на крутих схилах Середнього Рейну. Виноробня Lanius-Knab пропонує шість видів дегустацій ціною від €20 до €35 залежно від вина.
Вони відбуваються в окремій кімнаті – досить скромній, щоб нічого не відволікало від дегустації. Шість видів вина, переважно рислінгу, подають на дерев’яній дощечці. Під кожним келихом міститься докладний опис – назва вина, сорт винограду, особливості ґрунту і смакові характеристики, як-от кислотність і вміст цукру.
Під час дегустації стає зрозуміло, що рислінг – це не просто назва сорту винограду. Рислінги, виготовлені навіть в одному господарстві, можуть відчутно різнитися залежно від конкретного виноградника, складу ґрунту і погодних умов.
Велике значення в Німеччині має також походження вина. Одним із найпрестижніших об’єднань виробників є VDP – Verband Deutscher Prädikatsweingüter. Ця асоціація має власну чотирирівневу класифікацію, у якій особливе місце посідає якість виноградників.
На етикетках можна побачити позначення VDP.GUTSWEIN, VDP.ORTSWEIN, VDP.ERSTE LAGE або VDP.GROSSE LAGE. Останнє вказує на особливо цінні виноградні ділянки. Сухі вина найвищої категорії отримують назву Grosses Gewächs, скорочено GG.
Серед вин Lanius-Knab особливу увагу привертає рислінг Oberweseler In der Rheinhell Riesling trocken категорії VDP.ERSTE LAGE. Пляшка коштує €67, але ж перевага дегустації в тому, що скуштувати 50 мл цього вина можна серед інших вин. І, як виявляється, найдорожче не означає найсмачніше. Деякі інші зразки – ціною €45 і навіть €18 за пляшку – видаються цікавішими. Хоча знову ж таки, це справа смаку.
Працівник виноробні пояснює, чому саме це вино найдорожче. Його виготовляють із винограду, який росте на невеликій ділянці у винограднику Oberweseler Oelsberg. Тут збереглися кореневласні лози рислінгу віком понад 70 років. Старі лози дають порівняно невеликий урожай винограду, з якого виготовляють вино з виразним індивідуальним смаком.
Два регіони – два характери вина
Другий день подорожі розпочався в Кобленці – місті, де розташований Німецький кут (Deutsches Eck). Саме в цьому місці Мозель впадає в Рейн. Побачити злиття двох річок із висоти можна з канатної дороги, що з’єднує набережну Кобленца з фортецею Еренбрайтштайн на іншому березі. З кабінки відкривається незвичайна панорама: два річкові русла і вузький мис між ними, на якому височить пам’ятник імператору Вільгельму I.
Це – символічне місце зустрічі двох відомих виноробних регіонів: Середнього Рейну і Мозеля. Перший – відносно невеликий регіон із приблизно 400 гектарами виноградників. Вузька річкова долина і сланцеві схили зумовлюють особливості місцевого рислінгу – виразну кислотність із мінеральними нотами.
Мозель значно більший – понад 8 тисяч гектарів виноградників, переважно на крутіших, ніж на Рейні, схилах. Тому регіон славиться витонченими рислінгами з фруктовими ароматами і свіжою, виразною кислотністю.
Утім, обидва регіони виробляють усю палітру вин від сухих до солодких, залежно від конкретної ділянки та способу виноробства. І в будь-якому випадку місцеві винороби використовують особливості мікроклімату в річкових долинах та кам’янистих ґрунтів. Місцевий виноград добре пристосований саме до цих умов.
Вино з історією
Наступна зупинка Amal News у Кохемі – одному з найвідоміших туристичних містечок на Мозелі. Знайомство з винною культурою відбувається тут буквально на кожному кроці. Вузькі вулиці ведуть до старих винних погребів, а входи до ресторанів прикрашені виноградними гронами і дерев’яними бочками.
Восени біля багатьох таверн можна побачити напис Frischer Federweißer. Це молодий виноградний напій, у якому ще триває бродіння. Дріжджі поступово перетворюють природний цукор винограду на алкоголь, тому напій постійно змінює свій смак.
Власне, у Кохемі існує кілька форматів винних закладів. Weingut – виноробне господарство, Vinothek – місце, де можна обрати й часто продегустувати вино, Weinstube – невелика винна таверна.
Weinstuben цікаві не лише асортиментом, а й інтер’єрами, які подекуди нагадують невеликі музеї виноробства. Один з експонатів – старовинна ручна машина для закупорювання винних пляшок. Колись саме з її допомогою коркові пробки втискали у пляшки.
Також за дверима старих погребів можна побачити металеві ящики з припорошеними пилом пляшками рислінгу 1970–1980-х років. Такі колекції називають винним архівом (Weinarchiv), адже тут зберігається історія винного господарства.
Але не вином єдиним
Далі наш маршрут пролягає до замку Райхсбург, що височіє над Кохемом. Туди можна дістатися автобусом, але значно захопливіше – і корисніше для здоров’я – все ж видертися на пагорб пішки.
Вежі, зубчасті мури та вузькі вікна створюють атмосферу середньовічної фортеці. Хоча нинішній вигляд старовинного замку є результатом його реконструкції. У 1689 замок зруйнували французькі війська короля Людовіка XIV. Майже два століття він залишався руїною, аж поки 1868 його не придбав берлінський підприємець Луї Равене.
Він відбудував замок у неоготичному стилі й облаштував тут свою літню резиденцію. Туристи можуть оглянути його ошатні зали та старовинні меблі. Але не менше враження справляє краєвид із висоти. Обидва береги Кохема і річка Мозель – мов на долоні.
Чому рислінг любить круті схили?
А ще – ті ж таки виноградники, що вкривають схили. Цю частину Мозеля недарма називають терасним Мозелем(Terrassenmosel). На багатьох ділянках схили настільки круті, що виноград можна вирощувати лише на вузьких терасах, укріплених кам’яними стінами. Іноді вони є недоступними для звичайної техніки, і тоді догляд за лозами та збирання врожаю винороби виконують вручну.
До того ж Рейн і Мозель належать до регіонів відносно прохолодного виноробства, де виноград достигає повільніше, ніж у теплих регіонах Франції чи Італії. Проте річкові долини створюють особливий мікроклімат: захищають лози від холодних вітрів, а сонячні схили та кам’янисті ґрунти допомагають накопичувати тепло. І саме завдяки повільному дозріванню місцевий рислінг має особливу свіжість і аромат.
