Вже за кілька тижнів, 20 вересня, у Берліні відбудуться земельні вибори. Що варто знати про партії, які мають шанси подолати 5%-й бар’єр і пройти до столичного парламенту? У спецпроєкті Amal News знайомить своїх читачів з найважливішими пунктами виборчих програм політсил.
Провідні кандидати берлінського осередку AfD
На вибори партію веде Крістін Брінкер – очільниця столичного осередку AfD та чинна керівниця фракції правопопулістів у Палаті представників Берліна. Вона є депутаткою від AfD вже протягом 10 років, втретє очолює виборчий список (також у 2021-му та 2023-му). За освітою – архітекторка, має докторський ступінь, тривалий час працювала в сфері нерухомості. Однією зі своїх “базових мовних навичок” у своєму профілі політикиня вказує знання російської.
Брінкер – як і в більшості столичний осередок партії – належить до так званого прагматично-консервативного (а часто і буржуазного) крила AfD. Утім саме вона опинилася у центрі скандалу через участь у зустрічі з ультраправими улітку 2023-го року. “Саміт” відбувався у будинку колишнього сенатора від Християнсько-демократичного союзу (CDU) Петера Курта. На заході були присутні широковідомі ультраправі, зокрема австрійський праворадикал Мартін Зельнер та ідеолог “нового правого” руху Гьотц Кубічек (якого, до речі, вигнали з AfD через надмірний радикалізм). На зустрічі зокрема обговорювали концепцію примусової реміграції.
Брінкер свою участь у ній визнала – але виправдовувалася тим, що не знала склад запрошених. Мовляв, буквально “помилилася дверима” – прийшла лише на презентацію книги, “була шокована аудиторією” та швидко забралася звідти.
Другий номер у списку – соціолог Александер Бертрам. Його основні напрями діяльності – внутрішня безпека, молодіжна політика та боротьба з ліворадикальними рухами в столиці. Третій – Рольф Віденгаупт, головний спікер партії з питань транспортної політики. Він – один з найвідоміших берлінських борців проти “зеленої” транспортної політики: зокрема вимагає припинити скорочення смуг для авто на користь велодоріжок, виступає проти зниження швидкісних лімітів та демонтажу паркувальних місць у місті.
Але головною “зіронькою” берлінського списку AfD є номер п’ятий – Мартін Колер. Він представляє більш радикальне крило партії і є постійним об’єктом уваги моніторингових організацій.
Центральна тема передвиборчої кампанії Колера – радикальна концепція “масової реміграції”. Його офіційне гасло на виборах – “Реміграція – це не все, але без реміграції все – ніщо” (Remigration ist nicht alles, aber ohne Remigration ist alles nichts). Колер вимагає згорнути усі програми підтримки біженців та надання притулку, проводити депортації та зупинити “ісламізацію”.
Колера часто називають ксенофобом. Він також виступає проти фінансування антирасистських чи “інклюзивних” курсів називаючи їх “лівим маразмом”. Та пропонує скасувати “шлюби для всіх” (Ehe für alle) і повернутися до форми “шлюбних партнерств” для одностатевих пар – себто позбавити їх низки юридичних прав, зокрема на спільне всиновлення.
Саме Колер тривалий час очолював берлінський осередок організації Junge Alternative (JA), яку офіційно класифікувало як “доведено правоекстреміську” Федеральне відомство з охорони конституції Німеччини. У січні 2025-го AfD, побоюючись наслідків для себе, офіційно відмежувалося від свого токсичного молодіжного крила. JA самоліквідувалося, після чого Колер очолив новостворений берлінський осередок Generation Deutschland (GD) – те саме, але під новою вивіскою.
А ось номер дев’ятий виборчого списку Г’ю Бронсон – фактично головний “рупор Кремля” у берлінському осередку. У 2018-му він відвідав анексований Росією Крим, де зустрічався з окупаційною владою – зокрема Сергієм Аксьоновим. А ще регулярно роздавав інтерв’ю пропагандистам з Russia Today, розповідав, що населення Криму нібито щасливе жити у складі Росії, а у війні частково винні Захід та НАТО через “розширення на схід” та “неврахування безпекових інтересів” РФ.
Бронсон постійно критикує антиросійські санкцій – мовляв, вони шкідливіші для німецької економіки, ніж для Росії. Також закликає зберігати партнерські зв’язки між німецькими та російськими містами – бо “діалог між народами” не має зупинятися через “політичну ситуацію”. Допомогу Україні Бронсон, до речі, вважає помилкою німецького уряду та втягуванням Берліна у війну.
Прапори перед школами, захист традиційних цінностей і відмова від “зеленого” курсу: з чим AfD йде на вибори
У своїй передвиборчій програмі берлінський осередок AfD робить ставку на класичні правопопулістські обіцянки вирішити найбільш актуальні проблеми столиці. А саме – житлову, безпекову, освітню та міграційну кризу. Головне передвиборче гасло – “Зробити Берлін сильним” (Berlin stark machen).
Передбачувано, що центральною темою усієї кампанії політсили є мігранти. Із ними праві популісти пов’язують майже усі проблеми столиці, з якими героїчно обіцяють боротися – і безпеку, і житло, і соціальні питання.
Зокрема майже кожне твердження у програмі AfD у розділі житлової політики обертається навколо мігрантів. Найгучніша пропозиція політсили – запровадження “принципу пріоритету для місцевих” (Vorrang für Einheimische): тобто першочергово надавати соціальні блага, пільги та житло громадянам Німеччини та постійним жителям Берліна. Простими словами – Берлін для берлінців.
“Ми виступаємо за перегляд розділу 246 Німецького будівельного кодексу з метою створення спеціального будівельного закону спеціально для місцевих жителів в умовах обмеженого ринку житла”.
Безпека. Левова частка виборчої програми присвячена питанням “занепаду та криміналізації” Берліна (стільки ж про питання безпеки, хоча і не у такій трагічній формі, у своїй програмі написали хіба що політики з CDU). Щоправда, у AfD безпека майже завжди пов’язана з питанням міграції. Тож політсила зокрема пропонує заснувати окреме міське відомство з депортації та видворення осіб, які перебувають у Німеччині без законних підстав. А ще – повністю скасували церковний притулок (Kirchenasyl).
AfD вимагає також обов’язково оприлюднувати та обліковувати громадянство та міграційне походження підозрюваних у злочинах. А ще – збільшити штат берлінської поліції (звісно, без уточнення, за рахунок кого – адже станом на зараз столичні поліціянти мають серйозний дефіцит кадрів, а майже чверть навчальних місць залишаються вакантними). Правопопулісти також обіцяють розширити повноваження для патрулювання “криміногенних зон” і боротися з лівими радикалами – зокрема шляхом припинення державного фінансування антифашистських та “лівих” громадських організацій.
Не забули у політсилі і про свої плани щодо запровадження “хімічної кастрації сексуальних злочинців у землі Берлін”. Відзначимо, у Німеччині нині цю процедуру і так застосовують, але виключно добровільно.
Житло: Окрім “пріоритету для місцевих”, AfD пропонує розміщувати шукачів притулку та осіб із тимчасовим статусом виключно у спеціалізованих центрах та модульних містечках і лише на околицях столиці. Що стосується ринку оренди житла, то він, на думку політсили, має бути вільним – правоопулісти виступають проти державних обмежень на зростання орендної плати та “заморожування” цін (Mietendeckel).
І взагалі у AfD вважають, що берлінців потрібно стимулювати купувати, а не орендувати житло. Яке вони, до речі, звісно, обіцяють зробити дешевшим – щоправда, шляхом скасування екологічних, енергетичних та кліматичних вимог до новобудов.
Партія також категорично виступає проти ініціативи Deutsche Wohnen & Co. enteignen (тобто обговорюваної вже кілька років націоналізації великих приватних концернів нерухомості), яку просувають зокрема “ліві”. І як свідчать результати останніх опитувань, у цьому отримують підтримку більшості берлінців: за націоналізацію нині виступають лише близько третини мешканців столиці.
Інфраструктура. Правопопулісти вважають екологічні питання в цілому перебільшеними, тож притримуються цього і у своїй транспортній політиці. Саме AfD – головні адвокати автомобілістів у берлінському сенаті.
Політсила виступає за відмову від будівництва нових велодоріжок за рахунок автосмуг та відмову від демонтажу паркувальних місць. Крім того, вони не вважають, що столиці потрібно більш місць зі зниженим до 30 км/год швидкісним лімітом.
Освіта та соціальна сфера. У своїй передвиборчій програмі AfD зокрема закликає завершувати експерименти із гендерно-чутливою освітою та культурою скасування, а також відмовитися від квот для жінок чи меншин у вишах та принити фінансування курсів інклюзивності.
Перед кожною державною школою політсила пропонує встановити флагшток і щоденно піднімати прапори Німеччини та землі Берлін, а усі навчальні заклади зобов’язати проводити заняття про значення державних символів. Натомість, наприклад, прапори ЛГБТК+, які часто з’являються у школах у червні (Pride Month) або під час акцій проти гомофобії – заборонити. Власне, як і будь-які інші.
Та й в цілому AfD пропонує захищати “традиційні сімейні цінності”. Не лише “відкочуванням” закону про “шлюби для всіх”, а ще й переспрямуванням коштів з фінансування програм з гендерної рівності, різноманітності та протидії дискримінації на підтримку традиційних (чоловік+жінка) сімей з дітьми.
Шанси AfD на перемогу
На останніх виборах до Палати представників Берліна AfD отримала 9,1% голосів та 17 мандатів. Цьогоріч партія покращить свої результати принаймні удвічі. За результатами низки опитувань, виборчі перегони праві популісти, скоріше за все, завершать третіми із результатом у 18% голосів.
І це попри те, що жодна інша політсила не отримує стільки спротиву та негативу. Саме передвиборчі плакати AfD найчастіше стають “жертвами” вандалів – у партії зізнаються, що вимушені розвішувати їх якомога вище. Офіси правопопулістів регулярно атакують, а вони самі – стають головними героями скандалів.
Але, схоже, політики AfD давно спіймали цю хвилю, яка й несе їх до популярності, і розуміють, що “чорний” піар – це теж піар. Ба більше, представники партій часто самі провокують напружену інформаційну ситуацію навколо себе. Наприклад, нещодавно на вулицях столиці з’явилися передвиборчі плакати, на яких зображено кількох колишніх мерів Берліна разом із Крістін Брінкер.
Сама лідерка столичного осередку AfD пояснила це тим, що Ройтер, Вайцзеккер та Брандт “є взірцями для наслідування, бо вони – кожен у свій час і по-своєму – були захоплені цим містом і всім серцем його відстоювали”. Звісно, ця реклама обурила багатьох – зокрема Штеффен Крах, провідний кандидат від соціал-демократів, заявив: “Я повністю згоден з Віллі Брандтом: для Німеччини добре, якщо відкритий правий екстремізм не буде представлений у парламенті”.
Але чи передбачали такий гейт у AfD? Звісно, і вдало його використали для появи у медіа. Адже у 2019-му під час виборів у Бранденбурзі вони вже використовували цитату Брандта у своїй передвиборчій кампанії. Тоді їх розкритикував син колишнього мера столиці і канцлера Маттіас Брандт:
“Моєю першою реакцією на побачене було втрата дару мови. Бо одне я знаю точно: мій батько підтримував усе, проти чого виступає ця партія. Бути інструменталізованим саме AfD з усіх партій – це останнє, на що він заслуговує”.
Проте ніхто навіть у самій AfD не здатний зрівнятися у піарі на провокаціях із Торстеном Вайсом. З останнього: днями Вайс разом із однопартійцями влаштував австрійським “правим” колегам екскурсію північним Нойкьольном – одним з найбільш мігрантських районів столиці. Делегація пройшла просто повз арабські супермаркети і суперечливу мечеть Дар-Ассалам – у супроводі гучних протестувальників, які кинули у бік політиків яйце, та під охороною десятків поліцейських.
Чи знав Торстен Вайс, що світлини його дефіле потраплять до кожного німецького ЗМІ – і “правого”, і консервативного, і ліберального? Звісно, знав.
