Amal News продовжує розповідати про цікаві маршрути вихідного дня і сьогодні – про затишне і красиве місто Вісмар на Балтійському морі. Середньовічне місто і один із колишніх центрів Ганзи гарно пасує для повільних вихідних.
Деякі міста ніби спеціально створені для поїздок вихідного дня: достатньо компактні, щоб не втомитися, достатньо багатошарові, щоб не нудьгувати. Вісмар – саме такий. Тихий, неквапливий балтійський порт із великою історією і морським повітрям.
Із Берліна до Вісмара легко дістатися без автомобіля – регіональними потягами Deutsche Bahn: прямою лінією RE8 із Головного вокзалу через Шверін. У дорозі – близько трьох годин.
Інший варіант – із Ростока приблизно одну годину на RB11. Якщо ви ще не були в Шверіні чи Ростоку, зручно не повертатися в той же день до Берліна, а поєднати поїздку у Вісмар та ці чи інші сусідні міста на кілька днів із ночівлею.
Вісмар розташований на узбережжі Балтійського моря у землі Мекленбург–Передня Померанія. Нині спокійний, колись він був впливовим гравцем із міжнародними амбіціями.
За середньовічними мірками Вісмар був великим містом: уже в 13 ст. тут мешкали близько п’яти тисяч людей. В той час разом із сусідніми Любеком, Ростоком, Штральзундом і Гамбургом місто відігравало ключову роль у створенні Ганзейського союзу – торговельної мережі вільних міст, яка фактично керувала економікою Балтики. Звідси йшли товари до Риги, Бергена, Гента та Вісбю. Тут аж сімдесят разів проходили загальні збори союзу, на яких вирішувалися питання торгівлі, правил і політики.
Після відкриття Америки торговельні маршрути поступово змістилися на захід, Ганза втратила вплив і Вісмар почав тихо відступати в тінь. Остаточно його економічне становище підірвала Тридцятирічна війна (перша загальноєвропейська війна у 1618-1648 рр. між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав).
У 1648 року місто перейшло під владу Швеції. Для шведської корони Вісмар став “найбільшою фортецею в Європі” – стратегічною точкою контролю Балтики. Шведське панування тривало понад півтора століття, а завершилося доволі несподівано. У 1803 р. Швеція передала Вісмар у заставну оренду герцогству Мекленбург-Шверін на сто років, але грошей на повернення так і не знайшла. Місто остаточно залишилося німецьким.
Центр Вісмара внесений до списку ЮНЕСКО у 2002 р. – серед цегляної готики й вузьких вулиць тут досі відчувається спадок Ганзи. Хоча Друга світова війна завдала йому великих руйнувань: тут працювали заводи авіабудівної компанії Dornier, через це місто сильних бомбардувань.
Найкрасивіший об’єкт у Вісмарі – Ринкова площа. Вона велика – розміром 100х100 м – одна з найбільших у Північній Німеччині. Так ніби місто досі очікує на торгові каравани. Посеред Ринку стоїть дванадцятигранний водяний павільйон. До кінця 19 ст. саме звідси вода надходила до сотень житлових і громадських будівель Старого міста.
Напроти – “Старий швед” – найстаріший бюргерський будинок Вісмара, зведений у 1380 р. Назву він отримав значно пізніше, вже в 19 ст, коли тут відкрили готель і трактир.
Вісмар взагалі найкраще читати через цеглу. Типова для ганзейських міст цегляна готика тут усюди. Наприклад, в цьому стилі звели церкву Святого Миколая, покровителя моряків. Її будували понад сто років, між 14-15 ст., на гроші мореплавців і рибалок. Усередині будівля нагадує перевернутий корабель.
Драматична історія у церкви Святої Марії. Храм влада НДР вирішила підірвати в 1960 р, залишивши лише дзвіницю.
До моря ведуть готичні Водні ворота. За ними – бухта, де кораблі стояли ще за часів вікінгів. Перші згадки про місцевий порт датуються 1211 р. – навіть раніше, ніж офіційне заснування міста. Колись тут швартувалися ганзейські когги (середньовічне однощоглове палубне судно з високими бортами, міцним корпусом і прямим вітрилом), а в часи НДР порт став другою за значенням гаванню Східної Німеччини після Ростока. Вона спеціалізувалася на відвантаженні калійних добрив, а ще там ремонтували військові кораблі, зокрема і радянські.
Сьогодні Старий порт уже не про економіку, а про ритм життя. Біля води продають рибні страви просто з човнів, працюють невеликі пивні й ресторанчики.
У середньовіччі пиво було головним експортним хітом Вісмара. Wismarer Bier вважалося брендом свого часу й активно експортувалося до Нідерландів, Англії, Скандинавії та навіть далі. У 14-15 ст. місто буквально жило пивоварінням: тут діяли майже дві сотні броварень, а навколо вирощували хміль.
Броварство у Вісмарі не зникло, хоча до масштабів ганзейських часів, звісно, далеко. Сьогодні у Вісмарі працює Brauhaus am Lohberg – фактично єдина історична міська пивоварня, яка продовжує місцеву традицію. Причому не десь на околиці, а в будівлі, пов’язаній із пивоварінням ще з 15 ст. У міських книгах згадується, що вже в 1452 р. тут варили пиво. Після реставрації в 1990-х пивоварню відродили як ресторан-броварню, де варять пиво на місці.
У меню є локальні сорти на кшталт Wismarer Pilsener і Wismarer Mumme – останнє цікаве, бо це відсилання до ганзейської доби. У середньовіччі “мумме” було міцним, поживним пивом, придатним для тривалих морських перевезень, і саме такі напої зробили пивоваріння одним із головних бізнесів Вісмара.
Центр міста пронизує крихітна річка Мюленбах – у перекладі Млиновий струмок або Струмок з-під млина. Її набережні чепурні та акуратні. На одному з мостів через Мюленбах стоять милі бронзові поросята. А цей вигнутий фахверковий будиночок зведений у 17 ст., але повторює будівлю, що стояла тут ще у 1400 р.
До речі, у Вісмарі у 1881 р. 25-річний Рудольф Карштадт відкрив свій перший магазин – маленьке підприємство, з якого згодом виросла одна з найвідоміших торговельних імперій Німеччини. Сьогодні назву універмагу Karstadt знає, мабуть, кожен у країні. А почалося все саме у Вісмарі – з амбіцій молодого підприємця та скромної крамниці неподалік Балтики. І хоча нині місто радше асоціюється з цегляною готикою, Ганзою та старим портом, історія німецького ритейлу теж має тут свою точку відліку.
