Скульптури з простого білого паперу, деталі яких можна розглядати годинами, доповнили виставку “Vom Feinsten” (“З найкращого”) в музеї маленького міста Доберлуг-Кірхгайн у Бранденбурзі.
Колекція робіт “Schnitte/Cuts” української художниці Асі Козіної органічно вписалася в експозицію з предметів бароко. Паперові скульптури ніби запрошують зазирнути в думки і світогляд уявного учасника подій. І демонструють: українське мистецтво — не біла пляма в історії мистецтва європейського, а вишукане його доповнення.
Ася Козіна — українська художниця, скульпторка та дизайнерка, живе і працює в Черкасах. Її візитка картка — костюми та головні убори з білого паперу, переважно у стилі бароко. Свої роботи художниця представляла також в Італії, Франції, США та Нідерландах. Понад 5 років тому музей у Бранденбурзі замовив одну з її перук, яка весь час знаходилася на вході до експозиції “Vom Feinsten”, а також представляла її на інформаційних буклетах.
Усі експонати виставки — вишукані предмети XVI–XIX століть — картини, скульптури, меблі, текстиль, коштовності та порцеляна. Вони були вивезені з німецького замку Шлобіттен у колишній Прусії незадовго до повного руйнування замку. Родина Дона, яка жила там з 1525 року, збирала колекцію понад 400 років, до Другої світової війни.
Тепер серед цих коштовних предметів у десяти залах можна роздивлятися й 13 робіт Асі Козіної, 12 з яких — перуки. Усі вони підписані авторськими текстами німецькою мовою, в яких ідеться не лише про ідею та задум, а й про роздуми авторки щодо збереження культури та ідентичності.
“Рід, пам’ять, мова, віра: невидимий спадок, який ми не обираємо, але який формує нас із самого початку. Це системи, через які ідентичність зберігається і переходить від покоління до покоління”, — такі слова супроводжують роботу, присвячену літературі, оздоблену елементами петриківського розпису.
В скульптурах Асі Козіної знайшлося місце й розповіді про Григорія Сковороду та його філософську концепцію “Сродна праця”. В іншій залі в центрі над усіма вишуканими предметами злітає нарбутівський кінь, ніби з обкладинки журналу “Мистецтво” початку ХХ століття. “Ця скульптура запрошує глядача сприймати Україну не крізь призму трагедії, а через її глибоку культуру та позачасову елегантність”, — пише авторка.
У залі, яка присвячена дітям та освіті — школа Опанаса Сластіона: “Його часто називають батьком українського модерну, а для мене він є тим, хто будував майбутнє”.
Тут і котики Поліни Райко, художниці з Херсонської області. Багато років вона перетворювала на художню інсталяцію свій власний будинок, який за кілька годин пішов під воду Каховського водосховища.
А велична українська”Мрія”, яка назавжди причаїлася в українських серцях, прикрашає костюм під назвою “Ода Соні”.
Це єдина робота на виставці, яка не є перукою. Повноцінний костюм у повний зріст присвячений Соні Делоне, яка стала відомою дизайнеркою і художницею у Франції.
В окремій залі, ніби сховалася від усіх, — скульптура “Релігія смерті” — погляд на російську культуру та її повне просякнення ідеєю вбивства та ненависті. Кілька років поспіль Ася Козіна жила і працювала у Санкт-Петербурзі. Вона розповіла АмальNews, як іще до війни в музеї замальовувала традиційні російські головні убори, елементи яких вже тоді їй нагадували зброю. Після 2022 року ці ескізи стали основою скульптури, яка, крім того, є відсилкою до так званої акції “Безсмертний полк”.
“Всі школи, всі дитсадки повинні були брати участь в цій акції, ходити з портретами мертвих людей. Усі їхні культурні цінності просякнуті ідеєю смерті. Вони будь-яку смерть назвуть героїчною. Життя не заради життя, а заради смерті, і вони пишаються цим”, — розповіла про свої роздуми щодо російської культури Ася Козіна.
В авторських текстах художниця то там, то тут, говорить з відвідувачами виставки про війну в Україні. З пробитих кулями отворів та шрамів на її роботах проростають квіти, ніби з малюнків на стінах в Гостомелі й Бучі: “Війна залишає після себе не лише руйнування, а й тривалі сліди, з якими суспільства мусять навчитися жити, … сліди не лише на тілах, будівлях, ландшафтах, а у пам’яті й колективному досвіді”.
Іноді важко повірити, що ці скульптури створені з паперу і вирізані вручну. “Незважаючи на делікатний матеріал, роботи мають вражаючу присутність, поєднуючи художню легкість з високою майстерністю”, — йдеться в анотації музею до виставки.
Роботи Асі Козіної будуть представлені в музеї замку Доберлуг до 4 жовтня.
Адреса: Museum Schloss Doberlug Schlossplatz 1, 03253 Doberlug-Kirchhain
Як доїхати з Берліна: півтори години потягом RE8 (to Elsterwerda) з центрального вокзалу Берліна до станції Доберлуг-Кірхгайн, від вокзалу до замку Доберлуг можна дійти півгодини пішки або доїхати на автобусі.
Як доїхати з Ляйпцига: годину потягом RE10 (to Frankfurt (Oder) з центрального вокзалу Ляйпцига до станції Доберлуг-Кірхгайн.
Вартість вхідного квитка — 8 євро. На рецепції музею можна позичити переклад авторських текстів до робіт Асі Козіної українською мовою.
