У німецькому місті Нойштреліц (земля Мекленбург–Передня Померанія) Театр української драми TUD представив виставу “Марічка”. Вона створена за мотивами п’єси української драматургині Віри Маковій. На сцені Kunsthaus Neustrelitz грають українські шукачі захисту в Німеччині, які раніше не мали професійного акторського досвіду. Постановку супроводжують німецькі субтитри.
“Я особливо гостро відчув потребу розповідати про Україну”
Ініціатором створення театру став одесит Вадим Сидоренко – актор, режисер і театральний педагог. “Я завжди сприймав театр не лише як мистецтво, а і як потужну платформу, через яку можна говорити про свої переконання та цінності. У Німеччині я особливо гостро відчув потребу розповідати про Україну, бо був вражений, наскільки мало європейці знають про нас”, – розповів режисер Amal News.
Більшість учасників TUD – люди різних професій, які раніше не були пов’язані з драматичним мистецтвом. Водночас серед учасників є люди з творчим минулим. Дві молоді жінки раніше серйозно займалися музикою та виступали в українських музичних колективах. До команди також долучився музикант із консерваторською освітою, викладач ударних інструментів і перкусіоніст, який має власний музичний проєкт.
“Я дуже люблю навчати акторської майстерності, спостерігати, як людина поступово відкриває в собі творчі можливості, про які раніше навіть не здогадувалася”, – говорить Сидоренко.
Одного разу виставу відвідала українська оперна співачка, яка давно живе в Німеччині та працює у професійному театрі. Після перегляду вона зізналася режисерові, що була впевнена: одну з головних ролей виконує професійна актриса.
За основу постановки команда взяла п’єсу “Буна” української драматургині Віри Маковій, із якою режисер особисто знайомий. Події п’єси розгортаються в карпатському селі, а слово “буна” означає бабусю.
Особливе місце у виставі посідає деталь, яка має для Вадима Сидоренка особисте значення. Під час постановки він використовує справжню військову куртку свого друга, який захищає Україну з 2014 року і досі перебуває на службі.
Одного разу військовому вдалося приїхати до Німеччини у двотижневу відпустку. Він відвідав виставу та був дуже зворушений побаченим.
У планах – нові вистави про війну та долі українських дітей
Спочатку виставу створювали передусім для українців, які через війну опинилися далеко від дому. “Люди, які опинилися далеко від Батьківщини, відчувають величезну потребу у своїй культурі, мові, мистецтві. Є певний культурний голод, який дуже хочеться хоча б частково втамувати”, – розповідає режисер.
Але з часом колектив побачив, що на вистави приходять і німці. Тому театр підготував німецькі субтитри, щоб зробити українську історію доступною для ширшої аудиторії.
Творчі плани колективу не обмежуються однією постановкою. Вадим Сидоренко хотів би створити щонайменше ще три вистави. Серед тем – війна, долі українських дітей, зокрема викрадених Росією дітей із Маріуполя, а також універсальні людські питання: любов, вірність, зрада та відповідальність за іншу людину.
Театр української драми TUD відкритий до співпраці та запрошує до партнерства культурні майданчики й організаторів заходів у інших містах Німеччини.
