Кураторка Марина Стрельцова та мисткиня Дарія Габрук долучилися до найбільшої виставки сучасного мистецтва у землі Мекленбург-Передня Померанія. Захід відбувається у місті Гюстров і триває до 12 липня. Цей масштабний захід щороку організовує місцева профспілка художників. Але вперше керівницею проєкту і кураторкою стала українка.
Україна у німецькому культурному просторі
Марину Стрельцову, мистецтвознавицю і докторку філософії, обрали на конкурсній основі серед багатьох інших претендентів. Жінка живе у Німеччині з 2022 року. Останнім роками у Ростоці працювала у Музеї сучасного мистецтва, викладала історію мистецтва в Академії дизайну.
“Я вважаю дуже важливим, що Україна присутня на такій великій виставці, – розповіла кураторка Amal News. – Це і символічний жест підтримки нашої країни і яскравий знак видимості України в культурному просторі Німеччини”.
Кураторську естафету українка перейняла у відомої міжнародної кураторки Терези де Арруди, яка відповідала за торішню – 35-ту ювілейну – виставку у Ростоку. “Це і відповідальне, і важке завдання, – говорить Стрельцова. – Команда дуже маленька, і весь тягар лежить на плечах кураторки одноосібно: від ретельного відбору робіт із 131 заявки впродовж десяти напружених днів — до побудови експозиції, публікації каталогу й формування повноцінної супровідної програми виставки”.
У виставці в Гюстрові беруть участь 50 митців з усього Мекленбургу-Передної Померанії. Серед них й українська художниця Дарія Габрук. Але про протекціонізм не йдеться. За умовами організаторів, кураторка мала обирати учасників за анонімними заявками.
Легкість, що домінує
Під стелею каплиці Святої Гертруди (Gertrudenkapelle) зависли білосніжні об’єкти дивних форм. Вони трохи схожі на віднесені вітром лілейні хустки, які раптом застигли у повітрі. Проте це не тканина, а фоаміран – декоративний пінистий матеріал, що використовується у рукоділлі. Від тепла рук він стає пластичним, легко розтягується і “запам’ятовує” форму. Інсталяція єдиної української художниці на виставці – Дарії Габрук – називається “Дотик” (нім. – Berührung).
“У роботах Дарії – неймовірна пластика, – говорить кураторка. – Вони дво- і тривимірні водночас. Видимі сліди пальців рук, химерні рельєфи… Глядач відчуває їхню тактильність навіть не торкаючись цих робіт. Дарія майстерно передала почуття через пластику”.
Серед сенсів інсталяції – шлях до себе навпомацки, пошук свого “Я” – інтуїтивний та інтимний. За словами авторки, її білі “дотики” – це “те, чого я не знаю, але інтуїтивно шукаю. Я досліджую власні межі, йду туди, де ніколи раніше не була. Дотик до невідомого – дотик, водночас приємний і неприємний”.
Але визначення ідентичності неможливо у порожнечі. Тому “Дотик” гармонійно контактує з простором каплиці. “Щоб не нашкодити, щоб не заважати, щоб внести легкість та глибину одночасно”, – зауважила мисткиня Дарія Габрук у своєму дописі на фейсбуці.
Відвідувачі не тільки споглядають, але й мимоволі контактують з цими об’єктами. Легкий рух повітря в каплиці розхитує химерні хмари, підвішені на невидимих нитках. І вони теж, мабуть, мають сенс. Хто знає, можливо, хтось невидимий і сильний страхує нас, поки ми шукаємо себе, свій шлях і сенси.
За задумом головної кураторки виставки Марини Стрельцової простір середньовічної каплиці ще більше підкреслює легкість “Дотику”. Інсталяція українки вступає у витончений діалог зі скульптурами всесвітньовідомого німецького скульптора-модерніста Ернста Барлаха. Його роботи постійно експонуються у Gertrudenkapelle з 1953 року.
Про виставку
Найпрестижнішу щорічну виставку сучасного мистецтва землі Мекленбург-Передня Померанія вже у 36-те організовує місцева Професійна спілка художників. Цього року виставку назвали “Hochstapeln”. Дослідження цього багатозначного німецького слова спонукало 50 митців і мисткинь порушити актуальні й глибокі теми: багатошаровість речей і понять, відчуття належності до спільноти й усвідомлення власного “Я”, взаємодія соціальних та владних структур, культуру пам’яті, ритуали легітимізації та роль мистецтва й культури у громадських просторах – і війну в Україні.
Для проєкту обрали дві локації: роботи 42 учасників показують у Міській галереї Wollhalle і восьми – у каплиці Святої Гертруди та у її навколишньому парку. Обидва виставкові простори й самі є “нашаруваннями”: архівами часу, історії та функцій, що змінювалися впродовж століть.
Виставка має супровідну програму з екскурсіями, заходами та зустрічами з авторами робіт. Більше про програму, години роботи тощо – на сайті тут.
Каталог виставки презентують у неділю, 14 червня, о 15:00 у галереї Wollhalle. А офіційне закриття відзначать у неділю, 12 липня, о 14:00 у галереї Wollhalle і о 16:00 – у Gertrudenkapelle.
