Половина українців працездатного віку, які прибули до Німеччини в перші місяці повномасштабної війни, вже мають роботу. У той час як біженцям, які приїхали у 2015 році, знадобилося близько шести років, щоб досягти такого самого рівня зайнятості. До такого висновку дійшли соціологи Інституту досліджень ринку праці (IAB) у щойно презентованому дослідженні. Воно базується на довгостроковому опитуванні біженців у поєднанні з офіційними даними Федерального агентства праці.
Стартові умови мають значення
Успішність інтеграції великою мірою залежала від стартових умов, наголошують автори дослідження. Українці отримали тимчасовий захист за §24 – це означало право на проживання і роботу без тривалої процедури розгляду заяви на притулок. Тобто, на відміну від попередніх хвиль шукачів притулку, їм не потрібно було місяцями чекати рішення щодо статусу чи дозволу на працевлаштування. Вони одразу були включені до системи базового соціального забезпечення (Bürgergeld) – із доступом до Jobcenter, мовних курсів і програм підтримки.
Ще показовішим є інший висновок дослідження – різниця простежується навіть усередині самої української хвилі. Ті, хто прибув після червня 2022 року, швидше знаходили першу роботу, ніж українці перших місяців війни. За оцінкою авторів, це пов’язано з тим, що систему соціальної підтримки на той момент уже було налагоджено – як і доступ до Jobcenter та мовних курсів. І це – ще одна ілюстрація того, наскільки важливими є стартові умови.
Шлях довжиною у три з половиною роки
Рівень зайнятості серед українських біженців зростав поступово. Через шість місяців після прибуття працювали 12% українців, через рік – 15%, через два роки – 25%. Через 42 місяці показник сягнув 50%.
Серед тих, хто працює, більшість мають зайнятість із обов’язковим соціальним страхуванням. Якщо через рік після прибуття таких було 68 відсотків, то через три з половиною роки – вже 86%. Це лише трохи нижче за середній показник серед усіх найманих працівників у Німеччині.
На темпи інтеграції впливає також стать
Дослідження фіксує помітну різницю між чоловіками та жінками. Чоловіки в середньому швидше знаходять першу роботу. Через 42 місяці після прибуття 64% чоловіків і 55% жінок хоча б раз працевлаштовувалися.
При цьому жінки значно частіше працюють неповний робочий день. Наприкінці 2024 року часткова зайнятість становила 60% серед українок і 28 відсотків серед чоловіків. Автори дослідження пов’язують це передусім із сімейною ситуацією: близько половини жінок працездатного віку проживають із неповнолітніми дітьми, часто без партнера.
Скільки заробляють українці в Німеччині і ким працюють?
Серед українців, які працюють повний робочий день, зарплата поступово зростає. Через рік після приїзду вони в середньому отримували €2 678 брутто на місяць, а майже через три роки — вже €2 871. Це приблизно 72% від середньої зарплати повністю зайнятих працівників у Німеччині.
Якщо враховувати всіх, хто працює – і повний день, і неповний, і мініджоби, – середній дохід також зріс: з €1 533 до €2 005 брутто на місяць.
При цьому різниця між чоловіками та жінками залишається помітною. Наприкінці 2024 року працюючі українки отримували в середньому €1 624 на місяць, тоді як чоловіки – €2 543. Якщо порівнювати лише тих, хто працює повний день, розрив менший, але все одно зберігається.
Через два роки і дев’ять місяців після прибуття 59% тих, хто працював, повністю забезпечувати себе без додаткових виплат Bürgergeld. Водночас 41 відсоток зайнятих проживали в домогосподарствах, які продовжували отримувати доплати.
Зайнятість українців концентрується в кількох основних галузях. Жінки частіше працюють у сфері громадського харчування, комерційних та соціальних послуг, охороні здоров’я та прибиранні. Чоловіки – у виробництві, технічних спеціальностях, логістиці та будівництві.
