Компанія Luminar проаналізувала дані платформи lostplace.club, яка містить об’єднану базу покинутих місць у Німеччині, Австрії та Швейцарії. У ній можна знайти інформацію про понад 18 тис. занепалих споруд. З’ясувалося, що серед німецьких міст за кількістю таких об’єктів лідирує Берлін. Оскільки в базі lostplace.club можуть бути представлені не всі локації, аналіз не претендує на повноту. Проте демонструє, що у столиці таких місць щонайменше 157. Далі йдуть Гамбург з 87 занедбаними будівлями та Дуйсбург – з 86.
Серед берлінських прикладів у базі – колишній парк розваг Шпреепарк у Плентервальді, який закрився 2001 року після банкрутства оператора і нині поступово перетворюється на парк мистецтва, культури та природи, кінотеатр Sojus у Марцані, який закрили наприкінці 2007 року та колишня урядова лікарня НДР у районі Берлін-Бух.
Деякі з покинутих об’єктів мають цілком реальні перспективи відновлення. Інші, хоч і приваблюють інвесторів визначною архітектурою та унікальним розташуванням, ще довго не будуть оновлені – цьому зважають складні юридичні та технічні проблеми, а інколи й протести екологів. Є й такі, що столиця зберігає їх як нагадування про темні сторінки своєї історії. Ось деякі з примітних місць, які Берлін відчайдушно намагається відновити або хоча б зберегти.

Шпигуни, митці, інвестори
Тойфельсберг у лісі Грюневальд – штучний пагорб, утворений після Другої світової війни з уламків зруйнованих будівель. Під ним залишилися недобудовані споруди нацистського військово-інженерного факультету. Під час Холодної війни американці та британці облаштували тут станцію радіоелектронної розвідки, де працювало до 1,8 тис. людей. У 1992 році союзники залишили об’єкт, після чого він поступово занепав. Проте на горі Тойфельсберг досі добре видно яскраві білі купола.
Сюди постійно приїжджають туристи і берлінці, щоб дослідити покинуті будівлі, помилуватися краєвидами і графіті, які перетворили це місце в галерею сучасного мистецтва з неповторною атмосферою. Територія знаходиться у приватній власності і вхід сюди – платний.
У різні часи на горі хотіли будувати і розкішні багатоквартирні будинки, і розважальний комплекс з ресторанами, навіть ведичний університет і 50-метрову “Вежу непереможності” з планетарієм. Але на заваді амбітним планам постійно вставали екологи, захищаючи навколишній ліс Грюневальде.

Цієї весни видання Berliner Zeitung оприлюднило новий проєкт оновлення Тойфельсберга. Його надав газеті інвестор, повідомивши, що місто підписало з ним чергову угоду ще у 2022 році. Відомо, що нічого нового на горі не будуватимуть. Запланований інвестором культурно-науково-дослідницький простір буде максимально екологічним і жодним чином не зашкодить природі.
План передбачає ремонт наявних будівель, відкриття постійного музею історії Холодної війни, виставкових залів, мистецьких студій і лабораторій. У головній радарній вежі хочуть облаштувати ресторан на даху та бар під куполом. Також передбачені кафе, магазин і обсерваторія. Інвестор очікує на 1,6 тис. відвідувачів на день і хоче запустити для них регулярні електричні шатли від станції міської електрички.
Оскільки всіх формальностей при укладанні угоди дотримано, екологи навряд чи зможуть зупинити реновацію. Вони і далі побоюються, що юрби туристів засмітять заповідний ліс. Також природоохоронці не задоволені подальшою комерціалізацією об’єкта, який за їхнім переконанням має залишатися доступним для всіх берлінців.
Адреса: Teufelsberg Berlin –Teufelsseechaussee 10, 14193 Berlin.

“Космічний корабель” на вічному ремонті
Internationale Congress Centrum (ICC), що в районі Шарлоттенбург, відкрили у 1979 році. Для свого часу це була унікальна споруда з футуристичним дизайном. Стрімка горизонтальна форма, срібляста алюмінієва обшивка фасаду, відсутність класичних вікон, вентиляційні шахти, винесені назовні – все це нагадувало берлінцям міжгалактичні крейсери з фантастичних фільмів. Будівлю одразу охрестили “Космічним кораблем”. Проєкт і будівництво коштували на той час астрономічної суми – близько мільярда марок. Але центр працював лише 35 років. Його закрили у 2014-му через критично застарілі інженерні системи, величезні експлуатаційні збитки та знайдений у стінах азбест. Попри багаторічне очікування реконструкції, ICC не повністю зник із культурного життя Берліна. Тут іноді організовують екскурсії, мистецькі акції, кінопокази тощо.

Цього літа сенат представив плани реконструкції ICC Berlin та прилеглих територій. У приміщенні центру планують ресторани, галереї, студії художників, дослідницький центр і музей. На місці паркінгу збудують конгрес-готель, а на північ від вулиці Ное Кантшрассе – будівлю заввишки майже 100 м з офісами, квартирами та ще одним готелем. Ремонт головної будівлі, ймовірно, коштуватиме понад €400 млн, а будівництво кожного з готелів – від €150 млн до €200 млн. І хоч готового плану фінансування поки немає, завершити роботи планують у 2032 році.
Після приблизно двох років переговорів щодо права на будівництво, фінансування та використання комплексу Палата депутатів Берліна має у 2028 році остаточно вирішити як передати його інвесторам. Банер, що наразі прикрашає фасад ICC Berlin, став своєрідним вибаченням-обіцянкою міської влади: “Dauert noch ein bisschen, aber wird mega”.
Адреса: ICC Berlin – Messedamm 22, 14055 Berlin.

“Пивна щітка” без роботи
Колись архітектурна візитівка міста – футуристична Bierpinsel (“Пивна щітка”) у берлінському районі Штегліц – вже багато років поступово руйнується. 47-метрову будівлю звели у 1976 році в межах масштабного проєкту транспортного вузла Штегліца. Будівля мала збалансувати утилітарний вигляд новозбудованої автомобільної естакади.
Башту спроєктували архітектори Урсуліна Шюлер-Вітте та Ральф Шюлер. Міжнародний конгрес-центр ICC – також їхній проєкт. На чотирьох поверхах працювали ресторани, паби та нічний клуб. Однак всі бізнеси зазнали невдачі. Внутрішнє планування не відповідало вимогам таких закладів, а втрати на енергію були надмірними.
З 2002 року Bierpinsel стоїть порожня. Її трохи “оживили” у 2010-му, коли у межах мистецького проєкту Turmkunst будівлю розписали художники з різних країн. Відтоді яскраві графіті стали її родзинкою.

20 вересня 2026 року з фасаду башти відірвався фрагмент облицювання і впав на вулицю. Ніхто не постраждав, однак через небезпеку довелося обмежити рух транспорту, пішоходів і велосипедистів поблизу станції метро Шлоссштрассе. Власник будівлі, компанія Immoma GmbH, планує встановити захисні сітки, а згодом повністю відремонтувати фасад і скління.
Коли завершать роботи – невідомо. Тим більше незрозуміло, коли будівля “повернеться до життя”. З 2017 року Bierpinsel має статус архітектурної пам’ятки. Тому фасад не можна просто демонтувати й замінити – потрібно узгоджувати роботи з органами охорони спадщини. Крім того, будівля не відповідає сучасним вимогам пожежної безпеки та експлуатації. Власник хоче змінити призначення будівлі, зокрема облаштувати офіси, але домовленості з районною владою щодо зміни договору, де передбачені лише заклади харчування, поки немає.
Адреса: Bierpinsel – Schloßstraße 17, 12163 Berlin.

Руїна на мільйон
Колись за Червоною ратушею стояв середньовічний монастир. Його заснували францисканці у XIV столітті на землі, яку бранденбурзькі маркграфи подарували ордену ще 1271 року. Назву “Сірий монастир” (Graues Kloster) він отримав через колір одягу ченців. Після Реформації монастирське життя припинилося, а 1574 року в його приміщеннях відкрили одну з найстаріших шкіл Берліна – Berlinisches Gymnasium zum Grauen Kloster. Під час Другої світової війни комплекс зазнав значних руйнувань. Додаткової шкоди завдало будівництво тунелю метро на початку 1950-х років, а розширення вулиці Грюнерштрассе у 1968 році остаточно змінило територію. Від монастирського комплексу залишилася лише руїна церкви, яку нині охороняють як історичну пам’ятку.
Територію між вулицями Клостерштрассе та Грюнерштрассе хочуть відродити вже давно. Проте заважала земельна суперечка за право власності на ділянку площею близько 6,5 тис. м². Вона тривала близько 30 років і завершилася лише минулого літа. Одним мільйоном євро і невеликою ділянкою місто фактично відкупилося від позивача – фонду Berlinisches Gymnasium zum Grauen Kloster, який спочатку вимагав більш як €10 млн. Але тепер місто може безперешкодно забудовувати простір і реконструювати руїни.

Остаточного рішення щодо майбутнього Клостерруїне поки немає. Одна з пропозицій передбачає відновлення монастиря та повернення історичної гімназії. За задумом, вдень приміщення використовуватимуть як школу, після обіду – як народний університет, а ввечері – для театральних вистав, концертів і конференцій. Проте місцеві жителі хотіли б зберегти руїни та залишити простір відкритим для громадськості.
Адреса: Klosterruine – Klosterstraße 73a, 10179 Berlin.

Місце пам’яті – місце сили
Серед об’єктів, які місто припинило використовувати, але не відновило – колія №17 на станції S-Bahn “Грюневальде”. З 1945 року до кінця 80-х вона була просто покинутою колією без особливих прикмет, доки у 1987-му тут не встановили пам’ятну табличку. А 27 січня 1998 року транспортна компанія Deutsche Bahn відкрила меморіал Gleis 17 як місце вшанування пам’яті депортації євреїв з Берліна під час Другої світової війни.
Обабіч назавжди розірваних колій – 186 литих сталевих пластин. На них згідно з хронологією викарбувані дати та пункти призначення всіх депортаційних поїздів із Берліна, а також кількість депортованих. Загалом зі столиці до концтаборів вивезли більш як 50 тис. євреїв.
Зазвичай тут малолюдно. Але біля таблички над колією та під нею – білі троянди та свічки, на рейках – чорні та білі камінці. Зараз платформу вкриває килим опалого кленового листя. Цікаво, що за задумом архітекторів, рослинність теж є частиною комплексу. На колії, поміж шпал та рейок, ростуть дерева та кущі. Вони – живий символ того, що цією колією жоден поїзд більше ніколи не поїде.
Адреса: Gleis 17 – станція S-Bahn Grunewald.

Колишня фабрика льоду – крига скресла
Але деяким архітектурним перлинам Берліна вдалося повернути втрачений блиск. Зокрема у районі Мітте за проєктом берлінського архітектурного бюро Robertneun відновили Alte Eisfabrik – колишню льодову фабрику на вулиці Кьопенікер Штрассе, неподалік від Шпрее. Після десятиліть занепаду історичний промисловий комплекс перетворили на дослідницький центр у сфері медичних технологій. Реконструкція тривала з 2018 до 2024 року.
Фабрику заснував Карл Болле у 1872 році. З 1896-го тут виробляли штучний лід, який кінними возами доставляли до пивоварень, магазинів і приватних будинків. До появи побутових холодильників такі крижані бруски були необхідні для зберігання продуктів. На стіні проїзду, що веде у двір фабрики – мурал із зображенням білого ведмедя – символу холоду та призначення підприємства.

Після закриття фабрики комплекс занепав. Покинуті приміщення уподобали сквотери та безхатьки, тут відбувалися вечірки й неодноразово виникали пожежі. Під час реконструкції інвестори відновили історичні машинний і котельний корпуси, а також зберегли характерну цегляну трубу заввишки близько 50 метрів. У документації проєкту окремо наголошувалося на необхідності її відновлення, адже вона є важливою частиною історичного промислового ансамблю та впізнаваним орієнтиром району.
Адреса: Eisfabrik Berlin – Norddeutsche Eiswerke AG – Köpenicker Str. 41, 10179 Berlin.